пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

I семестр:
» History222
» ВЛК
» Нова історіяяяяя 2
» История Зарубежной Культуры
» Украинский язык
» Валеология
» Андр
» Istoriografhy
» Азия и Африка
» Економика
» Нова історія
» Религия
» Державний
» ІСТОРІОГРАФІЯ!
» Правознавство
» New history
» Ек
» НОВА ІСТОРІЯ !!!
» СЛОВЯНИ
» ШЦР
» Політологія
» СЛН
» СпецКурс
» СамробШНЦР
» МДЛ ШНЦР
» Культура
» ЕКЗАМЕН ШНЦР
» ШНЦР МОДУЛЬ
» СЛОВЯНИ №2
» І
» Філософія
» ШНЦР САМ
» Соціо
» ІСК Модуль
» E
» ІІІІІІІІІ
» Укр еміграція
» Методологія
» КНП КУЛ
» Етика
» Візантія)
» Мова історії
» Проблеми давньої історії
» ЯІ
» АКТ ПРБ НОВІТ ШНЦР

Європейський Союз: становлення та сучасність.

Історичні корені Євросоюзу сягають післявоєнного періоду середини ХХ сторіччя. Так, після Другої світової війни західноєвропейські країни поставили перед собою питання майбутнього Європи, що, власне, і вважається початком європейської інтеграції. На той час інтеграція була єдиною відповіддю, яку знайшли європейські політики та дипломати. У період 1945-1950 років кілька видатних діячів, серед яких – Конрад Аденауер, Вінстон Черчілль, Алкід де Гаспер і Роберт Шуман почали переконувати свої народи "увійти до нової ери", де має панувати новий порядок, заснований на спільних інтересах її народів і націй.

У травні 1950 року в Парижі міністр закордонних справ Франції Роберт Шуман запропонував новий план часткової економічної інтеграції. Ця ідея належала Жану Моне. 9 травня 1950 року було підписано Декларацію Роберта Шумана, яка пропонувала створити організацію, що контролюватиме видобування вугілля та виробництво сталі у ФРН та Франції.

План Шумана та Моне був реалізований 18 квітня 1951 року підписанням Паризького Договору про створення Європейського Співтовариства Вугілля і Сталі, який набрав чинності в липні 1952 р. Членами нової організації стали Франція, ФРН, Італія, Голландія, Бельгія та Люксембург.

Наступним кроком було ухвалення Римського договору про створення Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) та Європейської спільноти з атомної енергії (Євроатом). Документ був підписаний 25 березня 1957 року і набрав чинності з 1958 р. Ним передбачалася ліквідація всіх національних бар’єрів на шляху вільного руху товарів, послуг, капіталів та робочої сили між країнами-учасницями, а також перехід до вироблення спільної зовнішньоекономічної, сільськогосподарської і транспортної політики. Крім того, було підписано Конвенцію про спільні для трьох співтовариств (ЄОВС, ЄЕС, Євроатому) інституцій, якими стали Парламентська асамблея (Європейський Парламент) та Європейський Суд. На той момент, кожне співтовариство мало власні інституції.

1967 рік знаменується злиттям трьох співтовариств (ЄОВС, ЄЕС, Євроатому) в єдине Європейське співтовариство. У 1973 році набула чинності Угода про вільну торгівлю між ЄЕС і ЄОВС з одного боку та країнами Європейської асоціації вільної торгівлі - з іншого. У 1979 році завершився процес створення Європейської Валютної Системи (ЄВС), запроваджено ЕКЮ. Введення ЕКЮ мало зменшити коливання валютних курсів, витіснити з міжнародних розрахунків долар США, стимулювати подальший розвиток інтеграційних процесів через забезпечення передумов формування єдиного валютного ринку ЄС.

У 1992 році прийнято Маастрихтську угоду, згідно з якою європейське політичне співробітництво як окрема структура в рамках ЄС було закріплено Угодою про Європейський Союз. Крім того, Маастрихтська угода визначила рамки фукціонування єдиної валюти. За рішенням держав та урядів країн-членів з 1 листопада 1993 р. організація набула офіційної назви - Європейський Союз.

Подальший процес розбудови ЄС характеризує проведення у 1996 році у Турині (Італія) міжурядової конференції, яка заклала основу підписання у червні 1997 року державами-членами ЄС Амстердамського договору. Головна увага у Договорі приділялась вирішенню проблем працевлаштування та прав громадян, свободи пересування. Було поставлено питання про посилення ролі Європи та керівних структур ЄС на міжнародній арені та з огляду на розширення ЄС через вступ до нього інших європейських держав, передусім, з Центральної та Східної Європи.

1 січня 2002 року з метою покращення умов для співпраці в межах Європи та зниження витрат, пов'язаних із обміном національних валют, запроваджено єдину європейську валюту - ЄВРО. 

«Загальний ринок» (Європейське економічне співтовариство, ЄЕС) - перший етап
економічної інтеграції країн Західної Європи, що розпочався з підписання шістьма
країнами (Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Італія, Франція й ФРН) Римського договору (25 березня 1957 р.).

До початку 1990-х рр. у ЄЕС у цілому сформувався єдиний економічний простір, були закладені єдині митні правила й тарифи та створена єдина валютна одиниця.
 

Європейський союз (ЄС) - об'єднання 27 європейських держав, що підписали
Договір про Європейський союз (Маастрихтський договір). ЄС - унікальне міжнародне
утворення, він містить ознаки міжнародної організації й держави, однак формально не є ні тим, ні іншим. Союз не є суб'єктом міжнародного публічного права, однак має
повноваження на участь у міжнародних відносинах і грає в них велику роль.
Перший крок на шляху створення Європейського співтовариства було зроблено 18
квітня 1951 р., коли шість західноєвропейських держав - Бельгія, Італія, Люксембург,
Нідерланди, Франція й ФРН підписали у Парижі Договір про забування Європейського
співтовариства вугілля й сталі (ЄСВС).
I етап (1951 - 1957роки) - євроінтеграційні процеси отримали розвиток переважно
у сфері економіки і мали вузький галузевий характер. Спроби поширити інтеграцію на
сферу зовнішньої політики й оборони успіху не мали. Подальший розвиток
співробітництва між країнами-членами ЄСВС призвів до усвідомлення необхідності
розбудови ширшого й всеохоплюючого економічного об'єднання, а також координації
зусиль у галузі мирного використання ядерної енергії. В 1957 р. ці країни підписали
Римські договори, які заснували Європейське економічне співтовариство (ЄЕС) і Євратом.


II етап (1958-1969 роки) перехідний - європейська інтеграція охопила переважно ринкову сферу й елементи регулювання сільського господарства. Головними
досягненнями цього періоду були запровадження спільного митного тарифу й створення Митною союзу, який став підґрунтям подальшої економічної інтеграції Співтовариства. Одночасно з утворенням Митного союзу була досягнута лібералізація руху працівників, а також свобода підприємництва й надання послуг у сфері промисловості й торгівлі. Протягом цього періоду було прийнято більшість головних рішень щодо організації спільного сільськогосподарського ринку, визначено принципи механізму й інструменти фінансування Спільної сільськогосподарської політики ЄЕС. У 1967 р. відбулося злиття інститутів трьох Співтовариств у єдину Раду міністрів і єдину Комісію, які разом із Європейським Парламентом і Судом створили спільну інституціональну систему Європейських співтовариств. У 60-ті роки розпочалися переговори про вступ у ЄС Великобританії, Данії, Ірландії, Норвегії.
III етап (1969 - 1973 роки) розвитку євроінтеграційного процесу - співтовариство,
врахувавши досягнення перехідного періоду, задекларувало наміри активізувати процеси економічної, грошово-кредитної і політичної Уніфікації Західної Європи і до 1980 р. трансформувати Європейські співтовариства в Європейський Союз. Під час цього періоду відбулося перше розширення Співтовариства за рахунок вступу Великобританії, Данії, Ірландії. Однак, амбіційні плани західних європейців були перекреслені першою за післявоєнні часи економічною кризою, яка ускладнила розвиток Співтовариства і на деякий час загальмувала інтеграційні процеси.
ІV етап (1973 - 1986 роки) - співтовариство розвивалося в умовах економічної і
фінансової кризи, яка супроводжувалась посиленням протекціоністських,
дезінтеграційних тенденцій і сепаратних дій країн-членів. Внаслідок розширення
Співтовариства ускладнилось функціонування його інститутів, досягнення консенсусу
між країнами-членами. За цих умов Співтовариству довелось, у першу чергу,
сконцентрувати зусилля на збереженні досягнутого рівня інтеграції, пошуках шляхів підвищення ефективності інституціональної системи. Однак, незважаючи на ускладнення,
розвиток євроінтеграційних процесів не припинився, хоча й помітно загальмувався. Інтеграція поширилась на нові сфери, зокрема, соціальну й науково-дослідницьку, регіональний розвиток, розпочалось розширення Співтовариства на Південь. Країни-
члени прийняли рішення про заснування Європейської ради як найвищої політичної
інстанції Співтовариства, компетенція якої охоплювала б усі сфери співробітництва, а
також про проведення загальних прямих виборів до Європейського Парламенту.
V етап (1986 - 1992 роки) - відбувається активізація євроінтеграційних процесів.
Після підписання Єдиного європейського акту (ЄЄА) Співтовариство вступило у якісно
новин етап розвитку, пов'язаний із завершенням формування єдиного внутрішнього
ринку. ЄЄА надав імпульс інституціональному реформуванню Співтовариства в напрямку
розширення повноважень комунітарних інститутів і генералізації принципу
мажоритарного голосування, поширив інтеграційні процеси на нові сфери, зокрема,
охорон)' довкілля, а також включив механізм Європейського політичного співробітництва
у правову систему Співтовариства, що підвищило його роль як самостійного суб'єкта
міжнародної політики.
VI етап (з 1992 року) - формально початок новому етапові розвиту інтеграції було
покладено підписанням Маастрихтського договору в 1992 р., який заснував Європейський
Союз на базі Європейських співтовариств, доповнених сферами політики й формами
співробітництва, визначених у цьому Договорі. 
Розширення Європейського Союзу


Рік Країна
1957 Бельгія, ФРН, Італія, Люксембург, Нідерланди, Франція (країни-засновники)
1973 Велика Британія, Данія, Ірландія
1981 Греція *
1985 Гренландія (автономна територія Данії") виходить зі співтовариства
1986 Португалія, Іспанія
1990 НДР (приєдналася до ФРН)
1995 Австрія, Фінляндія, Швеція
2004 Угорщина, Кіпр, Латвія, Литва, Мальта, Польща, Словаччина, Словенія, Чехія,
Естонія
2007 Болгарія, Румунія
Всього - 27 країн
17 грудня 2005 р. офіційний статус кандидата на вступ у ЄС був наданий
Македонії. Визначено строк початку переговорів про вступ з Хорватією. Також
підписаний ряд документів, що стосуються Туреччини, Молдови і України, але конкретні
перспективи вступу в ЄС цих держав поки ще не ясні.

Організаційна структура Європейського Союзу

Нині діє сім головних інститутів Європейського Союзу:

•        Європейська Рада

•        Європейський Парламент

•        Європейська Комісія

•        Рада Європейського Союзу

•        Суд Європейського Союзу

•        Європейська рахункова палата

•        Європейський центральний банк

 


18.06.2015; 15:07
хиты: 176
рейтинг:0
Гуманитарные науки
история
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь