Близько 900 р. почався розпад Тюркської держави (каганату) в Центральній Азії. Групи тюрків стали рухатися на Захід. Однією з них була група досвідчених воїнів, які за іменем свого начальника називалися сельджуками. Найбільшої могутності досягли за Meлікшаха (1072/73-1092pp.). З 40-х років XI ст. єдина держава сельджуків почала розпадатися на окремі султанати.
Імперія сельджуків розпалася під натиском монголів. На місці сельджуцької держави утворилась низка прикордонних князівств. В одному з них прийшла до влади династія Османів. Приблизно в 1300 р. Осман проголосив свою незалежність і з того часу офіційно фіксується початок Османської держави.
Початковим періодом існування Османської держави був час від 1300 до 1450 р., коли ця маленька постсельджуцька держава намагалася поступово здобути всю Малу Азію. Від 1358 р. з переходом Галліполі османи почали реально загрожувати Візантії.
Шляхом завоювань Осман розширив свої володіння, однак був змушений сплачувати невелику данину монголам. Тільки його син і спадкоємець Орхан (1326-1362) здобув цілковиту незалежність від монголів і провів ряд реформ. Себе Орхан титулував султаном. Він створив особисту султанську гвардію — яничарів - піше військо.
У середині XIV ст. війська Орхана захопили володіння Візантії в Малій Азії й перейшли до активних дій на Балканах. Султан Мурад 1 (1362-1389) здобув Адріанополь і переніс сюди столицю своєї держави. Перший удар Мурад спрямував проти Болгарії, Сербіх,
Після смерті Мурада султаном став його син Баязид І (1389-1402), якого за військову спритність прозвали «Блискавкою». Він продовжив завоювання й остаточно підкорив Сербію та Болгарію.
Новий завойовник Тимур (Тамерлан, Залізний Кульгавець, Кульгавий Тигр).
Тимур поділив Османську державу між синами Баязида. На деякий час у країні запанували міжусобиці. Відродити державну єдність зумів султан Мурад II (1421-1451), а могутність країни утвердив Мегмед II (1451 - И81), прозваний «Завойовником».
Незважаючи на падіння Константинополя, окремі народи продовжували боротьбу з турками. У 1475 р. турки захопили Крим.
За правління Мегмеда ІІ було створено дієву адміністративну систему й започатковано центральний уряд країни — Осяйну Порту. Було також видано звід основних законів — «Канун».
У Стамбулі було відкрито 8 шкіл (медресе), у яких учні опановували граматику, право, логіку, астрономію, ісламське віровчення тощо.
Завдяки сильній армії Османська імперія утвердилася як впливова мусульманська держава не тільки на Сході. Упродовж кількох наступних століть вона стала відігравати неабияку роль у міжнародному житті європейських країн.
Значний вплив на розвиток культури Османської імперії справило мусульманство. Школи (медресе) діяли тільки при великих мечетях (мусульманських храмах), де навчали й виховували служителів культу. Медресе також готували суддів, учених, поетів.
Турецька література кінця XV–XVI ст. представлена лірикою Челебі, Ахмеда-паші. Хаджі Халіфе (1609–1657) відзначився своїми творами з історії та географії.
Найбільшого розвитку досягла архітектура. 80 мечетей збудував відомий архітектор Сінан. Значного поширення набуло будівництво мавзолеїв — монументальних надгробних споруд. Найвідоміший на цей час мавзолей Роксолани — дружини Сулеймана І. Вражали своєю розкішшю турецькі лазні, які були місцем відпочинку та зустрічей.
Живопис розвивався як настінний розпис, мозаїки, різьблення по дереву, металу й каменю у вигляді рослинного чи геометричного орнаменту. Зображувати живих істот іслам забороняв.
Османський халіфат був державою, яка поширювало іслам по всьому світу, відстоювало і захищало іслам від впливу сект. Османський халіфат вів активну ісламізацію Балканського півострова. Офіційною правової школою халіфату був ханафітськогомазхаб.
