Загибель Західної Римської імперії (V – VІІ ст.) призвела до культурного занепаду. Але це було тимчасовим явищем. Поступово формується європейська культура — нова, яка відрізнялася від культури античної доби. Виникла вона шляхом злиття багатьох культур, створених греками, римлянами, кельтами, германцями та іншими народами. Об’єднанню культур сприяло християнство, яке само стало своєрідною культурою.
Відродженню культури сприяв імператор франків Карл Великий. Спеціальним указом він звелів відкрити при монастирях школи для дітей і кліриків, наказав розробити єдиний текст Біблії, а також спеціальний красивий шрифт для переписування. Церковні рукописні книги оформлялися у вигляді розкішних фоліантів, в обкладинках, оздоблених золотом, слоновою кісткою та коштовним камінням. Сторінки цих книг були прикрашені чудовими мініатюрами. Дбав Карл Великий також і про розвиток архітектури, особливо церковної. Його майстри побудували понад три сотні палаців, соборів і монастирів.
Господарське життя потребувало не тільки знання Біблії, а й прикладних знань. У ХІІІ ст. з’явилися перші дослідні знання з математики, механіки, астрології, хімії. Великий крок уперед зробила медицина; за часів хрестових походів розширилися знання з географії. У ХІІІ ст. венеціанський купець Марко Поло відвідав Китай та Центральну Азію.
Героїчний епос — загальна назва фольклорних творів різних жанрів (пісні, легенди, перекази), які оспівували стародавніх королів і героїв, їхню боротьбу за перемогу християнства. У ньому міцно переплелися історична правда і фантастика. Прикладом героїчного епосу є «Оповідь про Беовульфа», «Пісня про Роланда», «Пісня про Сіда», «Пісня про Нібелугінів».
Середньовічне лицарство зробило свій внесок в історію європейської культури. У ХІІ ст. виникли лицарські романи: легенди про короля Артура та лицарів Круглого столу; роман «Трістан та Ізольда». Лицарі-поети у Франції (трубадури і трувери) оспівували жіночу красу та своє шанобливе ставлення до жінок.
У середньовіччі міста стають культурними центрами. Міська література — віршовані новели, байки — висміювала жадібність, неосвіченість духовенства, інші недоліки суспільства (прикладом є «Роман про Лиса»). Зароджується міське театральне мистецтво. Вистави розігрували жонглери — мандрівні артисти. Бідні студенти (ваганти) склали життєрадісний гімн «Гаудеамус» («Радіймо!»), який і нині виконують усі студенти світу. Найвідоміший вагант — Франсуа Війон.
У середньовічній Європі архітектура та мистецтво зазнали значного церковного впливу. До ХІ ст. панував романський стиль. Він склався на основі римських базилік — масивних приземкуватих церков, у яких ховали знатних небіжчиків. Тому цей стиль назвалироманським, тобто римським. Будівля церкви мала форму хреста, товсті стіни, щілини замість вікон, напівкруглу арку, масивні колони. Стіни романської церкви розписували маляри. У середині ХІІ–ХVІ ст. набуває поширення готичний стиль. Готичні собори здаються легкими і прозорими завдяки величезним вікнам. Собори мали круті покрівлі, стрілчасті арки, високі башти з тонким шпилем, були оздоблені різьбленням по каменю і скульптурними прикрасами.
Найсуттєвішими нововведеннями, що змінили життя у середні віки, були: поява стремена (запозичене зі Сходу, винайшли китайці), що сприяло виникненню рицарства; винайдення хомута у IX – X ст.; масове використання млинів — водяних (винайдені римлянами у V – VI ст.) і вітряних (запозичено з Персії в XI – XII ст.). У XIV ст. водяний млин було вдосконалено: нижньобійне колесо було замінено верхньобійним (вода падала зверху). Також водяний привід став використовуватися для приведення в рух молотів для подрібнення руди, ковки, відкачування води із копалень тощо. З XI ст. в Європі поширився папір, який у XIII ст. майже повністю витіснив пергамент. Це здешевило книги, сприяло розвитку діловодства. З’явились окуляри (XIV ст.).
Але виробництво принципово нових речей досягалося завдяки вдосконаленню старих технологій або запозиченням зі Сходу.
Поштовхом до створення простих механізмів стало вдосконалення першого автомата — механічного годинника. З’явилися механізми, що полегшували працю людини під час піднімання вантажів, а також коловороти, домкрати, підіймальні крани, поршневі насоси. Для прокладання й очищення каналів почали застосовувати землерийні пристрої.
Великі зміни у військову справу внесли поява й поширення вогнепальної зброї (від XIVст.). Рицарська кіннота почала втрачати свою роль, а колись могутні замки не могли вистояти під гарматним вогнем.
У морській справі важливими винаходами були компас та астролябія, прилад для визначення координат корабля.
