пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

I семестр:
» History222
» ВЛК
» Нова історіяяяяя 2
» История Зарубежной Культуры
» Украинский язык
» Валеология
» Андр
» Istoriografhy
» Азия и Африка
» Економика
» Нова історія
» Религия
» Державний
» ІСТОРІОГРАФІЯ!
» Правознавство
» New history
» Ек
» НОВА ІСТОРІЯ !!!
» СЛОВЯНИ
» ШЦР
» Політологія
» СЛН
» СпецКурс
» СамробШНЦР
» МДЛ ШНЦР
» Культура
» ЕКЗАМЕН ШНЦР
» ШНЦР МОДУЛЬ
» СЛОВЯНИ №2
» І
» Філософія
» ШНЦР САМ
» Соціо
» ІСК Модуль
» E
» ІІІІІІІІІ
» Укр еміграція
» Методологія
» КНП КУЛ
» Етика
» Візантія)
» Мова історії
» Проблеми давньої історії
» ЯІ
» АКТ ПРБ НОВІТ ШНЦР

Еволюція держави в середні віки.

Початок середніх віків відзначився тим, що в Європі постали принципово нові форми держави, що відрізнялися від попередніх. Свій початок вони беруть з союзів германських племен, що рушили у межі Західної Римської імперії. Зруйнувавши імперію і підкоривши її територію і населення (за останніми підрахунками вчених завойовники складали близько 5% від підкореного населення), вожді племен опинилися перед проблемою управління цими теренами. Існуюча система влади виявилася малопридатною, а римська фактично була знищена і відродитися вже не могла. До того ж вожді зустрічали опір соплемінників, які не могли зрозуміти, чому рушаться і старі традиції племінної влади.

Зрештою окремим вождям вдавалося приборкувати опір змінам, що настали, а свою владу зміцнити настільки, що її вже нікто не міг заперечувати. Попервах, як і раніше, така могутня влада трималася на силі (воєнній дружині) та авторитеті. Особливо яскраво це видно на прикладі вождя франків Хлодвіга. Але, як ви вже знаєте, він знайшов для своєї влади і інші опори: закони, гроші (казна). Апарат управління і церкву, яка стверджувала, що „влада від Бога”. Фактично Хлодвіг створив державу. У цій державі він був не просто вождем племені, а монархом, королем, який править одноосібно і передає свою владу у спадок. Слід зазначити, що саме слово король з`явилося пізніше і походить від імені Карла Великого. За батька Карла Великого Пипіна Короткого була започаткована традиція, яка перетворила особу короля у священну. –помазання на царство.

Дещо подібне відбувалося і в інших варварських королівствах. Хоча створена система влади виявилася недосконалою, хиткою, слабкою, залежної від особистості монарха, вона все ж заклала перші підмурки середньовічних королівств.

 

У королівстві вестготів, що існувало на території Іспанії король не передавав свою владу у спадок, а обирався. Попервах з членів одного роду шляхом крику і грюкання. Потім декілька родин розгорнули справді збройну боротьбу за корону. В результаті жодна з готських династій не нараховує більше трьох поколінь. Зрештою у 633 р. Толедський собор приймає рішення про впорядкування виборів, а в 672 р. запроваджує вперше коронацію, як підтвердження справедливості вибору. Систему виборів монарха франки називали „хворобою готів” і вважали, що монарх має передавати свою владу у спадок.

Створивши державу її творці мало задумувалися про її подальшу долю. В їх очах вона була таким же майном, як і все інше. А з майном на їх думку, треба поступити справедливо – розділити між синами (нащадками). Що і було зроблено. Проте така справедливість оберталася ворожнечею, боротьбою за владу між нащадками. Як наслідок – загинуло більшість варварських королівств. Взагалі, така згубна традиція, ще довго буде руйнувати середньовічні держави поки не прийде усвідомлення цільності і неподільності держави.

На раннє середньовіччя припадає поява ще однієї форми держави, яка претендувала на всеосяжність і універсальність. Так під владою Карла Великого, який був проголошений імператором, було об’єднано більшість земель західно християнського світу. Було заявлено про відродження „Римської імперії”. Але то вже була зовсім не та імперія. На відміну від своєї попередниці вона не мала жорсткої влади і розгалуженої системи управління, єдиної системи податків. Як і варварські королівства, вона скріплювалася принципом особистої відданості. Могутній правитель – віддані піддані, слабкий правитель – все менш відданих слуг. У Середні віки „Римська імперія” скоріше була мрією, примарою, а ніж реальністю, до якої прагнув не один правитель Європи.

Таким чином, а ні варварські королівства, а ні імперія Карла Великого, так і не створили стійкої системи влади.

Після розпаду імперії Карла Великого королівська влада занепадає. Це було пов`язано з багатьма чинниками. То наступники виявилися бездарами, то Західна Європа зазнала нового нашестя: нормани, угри (мадяри), сарацини. Проте головною причиною стало те, що у попередні століття сформувалося велике землеволодіння. Їх володарі крім головного багатства середньовіччя – землі, мали владу над нею і її мешканцями. „Не має землі без господаря!” – говорилося тоді. Це давало їм змогу вільно себе почувати у відносинах з королем, з яким вони були пов`язані лише васальною клятвою. Володіння цих великих феодалів іноді перевищували володіння самого короля. Фактично король більш-менш вільно міг себе почувати лише у власному домені – спадковому земельному володінні. Найбільш показовим прикладом такої ситуації є Франція. Де королівський домен протягнувся тоненькою полоскою від Парижу до Орлеану, з усіх боків зажатий володіннями інших феодалів. Фактично єдиної влади в країні не існувало, а відноси між феодалами будувалися на системі васалітету. Ніякого державного апарату управління, єдиних податків, єдиної армії тощо не існувало. Кордони держав були умовними і часто змінювалися. Такий порядок прийнято називатифеодальною роздробленістю. Кожен феодал у своїх володіннях почував себе королем. Королі були лише „першими серед рівних”.

Дещо іншою була ситуація в Німецькому (Східно франкському) королівстві. Німецьке королівство в цей час складалося з чотирьох родових герцогств — Швабії, Баварії, Франконії та Саксонії. Тут існувала виборна монархія: король обирався вищою знаттю. Поряд із цим певну силу мало так зване «право походження». Новий король мав бути родичем попереднього, хоча в історії Німеччини цей принцип багато разів порушувався. Столиці в короля не було. Він правив державою, роз’їжджаючи своїми маєтностями. Не існувало ніяких загальнодержавних податків, король жив насамперед на прибутки зі своїх маєтків. Авторитет приходив до короля не відразу. Тільки тоді, коли справа доходила до застосування військової сили, або завдяки вмілій політиці союзів король міг заслужити собі шану герцогів. Це вдалося не часто.

У період феодальної роздробленості з`явилась важлива особливість влади в країнах Європи. Влади чітка розділилась на центральну (здійснювана монархом) і місцеву (здійснювана земельними власниками).Крім того на рівні місцевою влади окремішності у її здійсненні домоглися міста і окремі соціальні групи.

 

Такий стан речей не міг існувати вічно, суспільство потребувало стабільності, а стабільність базується на сильній владі. У тих умовах під сильною владою розумілась одноосібна влада монарха. Європейські королі розпочали боротьбу за зміцнення своєї влади і об`єднання своїх володінь. Ця боротьба з перемінним успіхом тривала декілька століть і не завжди завершувалася на користь королівської влади.

На початку цієї боротьби у короля були лише декілька переваг над всіма іншими феодалами. Він був на вершині феодальної ієрархії і фактично верховний суддя. Законність його влади забезпечувалася постійністю її передачі за династичним принципом, яка супроводжувалася церемонією коронації і помазання на царство, врученням королівських символів, бурхливим привітанням з боку свити і клятви захищати Церкву, забезпечувати мир і справедливо здійснювати правосуддя. Важливим для королівської влади стало те, що деякі королі були канонізовані церквою як святі.

У боротьбі за зміцнення своєї влади королі знайшли союзників. Це були міста, які були зацікавлені у розвитку ремесла і торгівлі, дрібні феодали, що страждали від утисків великих, селяни і церква.

Спираючись на таку могутню підтримку у ХІІІ-ХІV ст. королі значно зміцнили свою влади. Особливо це видно на прикладі Франції. Королі стали видавати загальнодержавні закони, податки, король став реальною загальнодержавної вищою судовою владою. З`явився розгалужений державний апарат, до якого як правило набирали не за знатністю походження, а за діловими якостями.

Але для здійснення повноти влади монархам потрібні були значні ресурси. Там де не вдавалося монархам відразу опанувати всю країну, не давши консолідуватися суперникам (Візантійська імперія, Сицилійське королівство тощо), монархи могли не рахуватися з інтересами інших. Але як правило монархам доводилося вступати у діалог містами, провідними соціальними станами. Це призвело до появи нових органів влади –станово представницьких органів (у різних країнах вони мали різні назви) парламентів, а також органів місцевого самоврядування. В окремих країнах ці органи влади збиралися регулярно і відігравали важливу роль, розв`язуючи складні державні питання, до того ж і не на користь короля. Але частіше ці органи ставали слухняним знаряддям у руках королівської влади.

 

Мешканці Ісландії досі пишаються тим, що утворили “найдавніший парламент у Європі”. Це сталося після заселення острова данцями і норвежцями. Переселенці поділили острів на чотири частини. У кожній із частин були свої збори для вирішення всіх справ — тинг. Для вирішення спільних справ 930 р. було утворено альтинг — спільні збори представників усіх чотирьох частин ост­рова. На альтингу прийняли перші в країні закони, за якими переселенці утворили посаду оповісника законів. Він був оберегом правових звичаїв, ніде не записаних. Під час щорічного зібрання альтингу він піднімався на Скелю закону і розповідав зборам про закони і звичаї, за якими повинні судитися ісландці. Альтинг 1000 р. оголосив про прийняття ісландцями християнства.

Звісно, це не був справжній парламент, виборний орган управління державою, що приймає закони, бо в ісландців на той час не було навіть держави, але його поява — цікава подія в історії народів Європи.


12.06.2015; 21:11
хиты: 195
рейтинг:0
Гуманитарные науки
история
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь