Утворення держави в Стародавньому Китаї
На північний схід від Індії розташована країна, яку ми називаємо Китай. На заході країни лежать гори та пустелі, на півночі – степи, на півдні – гори, вкриті тропічними лісами. Зі сходу та півдня Китай омивається морями. Протікають дві великі річки – Хуанхе і Янцзи.
Перші поселення хліборобів з'явилися в долині Хуанхе в V тис. до н.е. У середині ІІ тис. до н.е. в середній течії Хуанхе з'явилась держава Шан (за назвою панівного племені), сусідні племена називали її Інь. Тому першу державу найчастіше називаютьШан-Інь. Основним заняттям жителів Країни було хліборобство.
Для обробітку землі та збирання врожаю використовували різноманітні знаряддя і праці: дерев'яну соху, дерев'яні і бронзові мотики, борони, серпи, дерев'яні ціпки для молотьби. Високого розвитку досягло ремесло. У руїнах столиці археологи відшукали залишки майстерні, в якій виготовляли бронзові вироби.
Високого рівня досягла кераміка. Вже був відомий гончарний круг. Будинки і навіть палаци будували з дерева. Грошей тоді не існувало, тому торгівля була обмінною. Мірилом цінності були особливі черепашки – каурі, зерно, шкіра тощо.
На чолі держави стояв верховний правитель – ван.
Царство Шан-Інь було неміцним. Підкорені племена часто повставали, кочівники робили спустошливі набіги. Наприкінці ІІ тис. до н.е. держава Шан-Інь прийшла в занепад, і близько 1000 року до н.е. її завоювали західні кочівники – чжоу.
Царство Чжоу
Чжоу були скотарями та хліборобами і вели напівкочовий спосіб життя. Захопивши землі Шан, вони заснували свою державу –Чжоу.
Поступово освоювались нові землі, будувались міста. У VI-V ст. до н.е. китайці навчилися добувати й обробляти залізо. Завдяки залізним знаряддям оранка стає глибшою, поліпшується техніка обробітку полів. У цей період починається застосовування добрив. Вища врожайність полів привела до загального процвітання країни. Високого розвитку набувають садівництво, городництво. У містах і степових районах країни успішно розвивається скотарство.
Дальшого розвитку набуває ремесло, особливо виготовлення шовкових тканин і виробів, у цей період пожвавішала торгівля. У VI ст. до н.е. з'явилися вже металеві гроші.
Період розпаду країни (Чжан Го)
Правителі областей з часом дедалі більше перетворювались із царських намісників на самостійних царьків. Згодом держава розпалася на декілька царств, які воювали між собою.
IV і III ст. до н.е. називають в історії Китаю часом "Воюючих царств" (Чжан Го). Війни були такими тривалими і кровопролитними, що, як зазначають документи, в них гинули цілі армії та безліч мирного населення. За панування в країні боролися головним чином правителі семи найбільших областей.
У IV ст. до н.е. в царстві Цінь були проведені важливі реформи. Проведені вони були за порадою ціньського сановника Шан Яна. Проведення реформ дало змогу зібрати великі кошти, які допомогли провести ряд змін в армії. Вони споряджалися залізною зброєю (раніше була бронзова). Замість бойових колісниць вводилась більш рухлива і швидка наймана кіннота, користуватися якою навчилися у сусідів-степовиків. В армії була введена більш сувора дисципліна. Завдяки реформам Шан Яна армія царства Цінь стала сильнішою за армії інших китайських царств.
У IV ст. до н.е. царство Цінь стає найсильнішим серед усіх інших великих царств. Протягом цілого століття царі Цінь вели запеклу боротьбу панування в усьому Китаї.
У 246 р. до н.е. ціньським правителем стає царевич Ін Чжен. За допомогою досвідчених радників і воєначальників він створив величезну добре навчену і озброєну армію. Завдяки цьому Ін Чжену до 221 р.до н.е. вдалося у кровопролитних війнах розбити поодинці решту китайських царств і об’єднати увесь Китай під своєю владою. З цього моменту почала своє існування єдина загальнокитайська імперія Цінь. Спеціальним указом Ін Чженбув проголошений Цінь Шіхуанді – "Першим володарем" – імператором династії Цінь. Незабаром після створення імперії Цінь Шіхуан-ді мобілізував 500-тисячну армію і розпочав походи проти сусідніх країн. До Китайської держави були приєднані великі області на півночі, заході та півдні країни, населені некитайськими народностями.
Надзвичайна жорстокість Цінь Шіхуан-ді зробила його ім'я ненависним у країні.
У 210 р. до н.е. Цінь Шіхуан-ді помер. Наступним імператором став його молодший син. Він, як і його батько, боявся змов і розпочав своє правління зі страти своїх братів, сестер і знаменитих полководців. Тим часом становище народу погіршувалось. Люди масово вмирали з голоду, з відчаю заподіювали собі смерть. Озброївшись палицями і мотиками, люди зібрались у загони. Ціньська династія проіснувала лише 14 років. У 207 р. до н.е. народ скинув ненависних гнобителів. Новим правителям довелось піти на поступки народу, полегшити його становище.
Імперія Хань
Династія Хань прийшла до влади в результаті народних повстань. Одним із вождів був сільський староста Лю Ван. У 207 р. до н.е. він скинув останнього представника династії Цінь і заснував нову династію Хань, яка правила Китаєм з 207 р. до н.е. до 220 р. н.е.
Китайський правитель пішов на деякі поступки народу. Спершу він відмінив криваві ціньські закони, припинив великі будівництва, які розорювали країну. Було звільнено безліч людей, яких перетворили у рабів за борги та злочини. Для селян Лю Бан зменшив у 20 разів розмір земельного податку. Народу було роздано заповідні ліси, парки та водоймища ціньських правителів.
Як тільки династія Хань зміцніла, її правителі почали завойовницькі війни проти степових кочівників – гунів, а також проти гірських племен Індокитаю. Звичайно ці війни завершувались перемогою Китаю і пограбуванням завойованих земель. У ІІ ст. до н.е. був прокладений шлях з Китаю через Середню Азію та Персію до Середземного моря, який згодом дістав назву Великого Шовкового шляху. Однак проведення широких завойовницьких походів вимагало великих коштів. Податки і повинності досягли величезних розмірів. Подушний податок стягувався навіть з дітей і стариків. Це викликало масові випадки в бідняцьких сім'ях вбивства немовлят, хворих та стариків. У країні часто спалахували стихійні народні бунти. У 8 р. н.е. владу в Китаї силою захопив Ван Ман. Він пообіцяв народу повернення до давно минулих часів „Золотого віку”, коли не було ні багатих, ні бідних. Проте реформи Ван Мана зазнали невдачі. Продукти й товари зникли з базарів. Різко зросли ціни (рис подорожчав у 50 разів). Зросли спекуляція та карбування фальшивих монет. Були збільшені податки.
Повстання "Червонобрових"
У 18 р. н.е. через неврожай основні райони Китаю спіткав голод. У країні почалися заворушення. Вождь повстанців готуючись до головного бою, наказав своїм воїнам пофарбувати брови в червоний колір, щоб відрізнити своїх від військ Ван Мана. Тому це повстання отримало назву "Чімей", тобто "Червонобрових".
У 23 р. н.е. повстанці заволоділи столицею царства Хань. Ван Мана було вбито. Увесь його рід повстанці вирізали. Імператором оголосили одного з потомків династії Хань. Проте "Червоноброві" не змирилися з цим і вбили його. Вони обрали царем бідного пастуха. Тим часом на сході Китаю імператором був проголошений ще один представник династії Хань.
Між повстанцями та військами імператора боротьба тривала більш двох років. "Червоноброві" зазнали поразки, і повстання було жорстоко придушене. У цьому повстанні загинула велика кількість населення Китаю.
Повстання "Жовтих пов'язок" і падіння династії Хань
У 184 р. н.е. в Китаї спалахнуло велике селянське повстання. На його чолі стояли три брати ченці Чжан. Вони закликали скинути царство гноблення та побудувати "Жовте царство справедливості". Повстанці пов'язували свої голови жовтими пов'язками на знак боротьби за встановлення "Жовтого царства справедливості". Тому це повстання ввійшло в історію під назвою повстання "Жовтих пов'язок". Воно охопило майже всю східну частину Китаю. Війська повстанців брали штурмом міста, спустошували склади и приватні володіння, відпускали на волю в'язнів та рабів. Цар кинув проти повстанців добірне військо, яке було навербоване переважно з кочівників. Царські воїни в крові потопили повстання. На знак перемоги біля головних воріт столиці була складена величезна гора з сотні тисяч відрубаних голів повстанців.
Між переможцями розпочався поділ влади. Їхні міжусобиці завершилися загибеллю Ханьської імперії. У 220 р. н.е. вона розпалася на три царства.
Культура
Великих успіхів досягли стародавні китайці в астрономії. Вони вміли передбачати місячні і сонячні затемнення, навіть появу комет. Вони вперше виявили плями на Сонці.
Китайські математики знали десяткові дроби, вперше в історії винайшли від'ємні числа.
У Стародавньому Китаї був винайдений компас. Найважливішим винаходом китайців був папір. Його виготовляли з ганчірок, кори дерев та бамбука. У Китаї вперше навчилися виготовляти тонкі шовкові тканини. У 134 р. н.е. вчений Чжан Хен винайшов перший у світі сейсмограф – прилад для визначення коливань ґрунту (землетрусів).
Найвидатнішим китайським істориком був Сама Цянь, який жив наприкінці II - на початку І ст. до н.е. Його праця називається "Ші Цзі" ("Історичні записки"). У своїх "Історичних записках" Сима Цянь виклав історію Китаю від найдавніших часів до кінця II ст. до н.е. В період правління династії Цінь було запроваджено єдине для всієї країни письмо. Воно дійшло до наших днів майже без змін.Знаками в китайському письмі є ієрогліфи. Кожен ієрогліф означав окреме слово. Розділових знаків не існувало. Наприкінці І тис. до н.е. почали писати на папері. Папір був значно дешевшим за шовк та зручнішим, аніж бамбукові дощечки. Ієрогліфи писали стовпчиками згори донизу.
Найвідомішим філософом того часу був Конфуцій. Він вчив, що кожен громадянин повинен неухильно виконувати "ритуал і церемоніал", распространялась тобто дотримуватися давніх народних традицій, встановлених норм поведінки. Лише за цієї умови можна досягти в країні процвітання та злагоди.
Конфуцій вчив, що володар повинен бути володарем, чиновник – чиновником, батько – батьком, син – сином.
Великого поширення у Стародавньому Китаї набуло вчення даосизму. Саме слово "даосизм" походить від слова "дао", що значить "шлях", або "основа світу". Виникнення цього вчення пов'язане з ім'ям давнього мудреця – Лао Цзи, який жив у VI-V ст. до н.е. Його вчення викладено у відомій книзі "Дао-де-цзін", що означає "Книга про шлях і добрі справи”. Він виступав проти багатства та розкоші знаті, поборів влади, які доводили народ до злиднів. Лао Цзи висунув принцип "недіяння". Послідовники даосизму відкидали жертвоприношення небу, землі, річкам, горам тощо. Стародавні китайці досягли високої майстерності в обробці міді й бронзи. У Стародавньому Китаї будинки будували з дерева. Китайські архітектори створили своєрідний стиль багатоярусного будинку.
Важливе значення в Стародавньому Китаї надавалося танцям і музиці.
