Перська держава
ВиникненняПерськоїдержави
У 553 році до н.е. противолодарюванняМідіїповстали перси. Повстанняочоливперський правитель Кір II. Він створив сильневійсько, і вже через три роки йомувдаєтьсяпідкоритиМідію. Та на цьомувін не спинився. Звеличезнимвійськомвін рушив далі на захід. Кірзавойовував одну країну за другою. ВінпідкоривЛідію. Згодом настала черга Вавилонії. Але взяти штурмом величезнемісто з надзвичайноміцнимистінамибулонеможливо. ТодіКір взяв йогохитрощами. Однієїтемноїночі, коли в Вавилонівідзначаливелике свято, Кір наказав відвести воду Євфрату в інше, ранішепідготовлене русло. Річка, яка протікала через місто, обміліла. І воїни по пояс у водіпробралися в місто бродом і напали на жителівпід час їхрозкішногобенкету. Таким чином, за одну нічКірзаволодівмістом і великим Вавилонським царством.
Післяцієї перемоги владу над собою добровільновизналиФінікія, Сирія та Палестина. Держава КірапростягласявідкордонівІндії на сході до грецькихміст на заході. СередіншихзавойовниківКіра II вирізняло те, щовінповажавзакони й релігіюпідкоренихнародів. Цеубезпечувалойоговідневдоволення і повстань на завойованихтериторіях.
Кірмавнамірвирушити й на Єгипет, протейомузавадилицезробитисередньоазіатські племена масагетів, якізагрожувалипівнічно-східним кордонам Перськоїдержави. Кірздійснивпохідпротивойовничих племен. Але цескінчилося для цьоготрагічно. У безкрайніхстепахарміяперсівбула оточена ворогами і зазналанищівноїпоразки. Кір, якомувиповнилося на той час 70 років, загинув у ційбитві. Розгніванацариця масагетів наказала знайтитілоКіра, відрубати голову і зануритиїї в бурдюк з кров'ю. При цьому вона вимовила: "Пий досита, лиходію".
Завоюванняперсів не припинилися і післязагибеліКіра. ЙогосинКамбіз продовживзавоювання і в 525 р. до н.е. підкоривЄгипет. Щобутримативладу, Камбіз залишився в Єгипті на три роки, але невдовзі помер. Тоді царем став йогодвоюрідний брат Дарій І (Дарявахуш) (522-486 рр. до н.е.). «Царцарів» – так йогоназивалипіддані. 36 роківвін правив Персією.
4. Перське царство за Дарія І
Дарійотримав у спадоквеличезну державу, кордониякоїщебільшерозширив, здійснившиуспішні походи в Індію, Грецію, Малу Азію та протискіфів у ПівнічнеПричорномор'я. Крімцього, провіввнутрішніреформи, вдосконалившиуправлінняпідвладнимитериторіями.
Вінподіливкраїну на 20 окремих областей – сатрапій. На чолікожної з них стояв намісник – сатрап. Вінстеживзавчаснимнадходженнямподатківдоцарськоїскарбниці, запроцвітаннямдовіреноїйомуобласті, затим, яквиконуєнаселеннявійськовуітрудовуповинності.
Сатрапія – грецьке слово, якебере початок від старо-перського "хатрапаван", що значить (сатрапій) начальник області. Кордонимайжезбігаються з кордонами колишніхсамостійних держав. Так, Вавилонія являла собою одну сатрапію, Єгипет – іншу, кількасатрапійбулоутворено в МалійАзії та ін.
Військовічастини, розміщені в сатрапії, перебувалипідкомандуваннямокремоговоєначальника, якийодержувавнаказивід самого царя і бувнезалежнимвід сатрапа. Сатрап і воєначальникбулизобов'язаністежити один за одним і робити доноси царю.
Крім того, по всійкраїнібулорозісланоспеціальнихчиновників, якихназивалися вуха царя. Вониробилираптовінаїзди то в одну, то в іншусатрапію, перевіряли все і доповідали царю. За будь-якийздійсненийзлочинпризначалосьсуворепокарання: зрадниківчекалонестерпнекатування, злодіям та розбійникамвідрубували руки та ноги.
Такийсуворий контроль бувнеобхідний. Адже в віддаленихвідстолицісатрапіях могли виникнутизмови з метою відокремлення й утвореннясамостійних держав. А щобполегшитизв'язкиміжрізнимичастинамивеликоїдержави, булопрокладеноширокі шляхи. Вонибуличудовозбудовані і вимощенікамінням.
Головним шляхом була так звана царська дорога. Вона перетинала всю імперіювідміста Сузи до міста Сарди, поблизуЕгейського моря.Їїдовжина становила 2683 км. Уздовж дороги збудували 111 зупинок, де можнабулозамінити коней, відпочити та поїсти.
Знеприхованимзахопленнямзробивописперськихшляхів Геродот. На шляхах через кожні 15-20 кілометрів стояли готелі, де приїжджиймігпереночувати та відпочити. Там же вінмігнагодувати коней і залишитисвоїречі. Цими шляхами можнабулопересуватися без страху, адже вони ретельноохоронялися. Винних у розбої на шляхах суворо карали. За словами Геродота, на узбіччяхшляхівможнабулопобачити людей з відрубаними руками й ногами. Це – покаранірозбійники, якіграбувалиперехожих.
Для кожноїсатрапіїДарій І призначав строго визначеніподатки, а такожввівєдину для всієїдержавигрошовуодиницю – золотий дарик. Назвамонети походила абовідцарськогоімені, або, щонайімовірніше, віддавньоперського слова. дари – "золото". Близько 515 р. до н.е. за наказом Дарія І булозакладеностолицюдержави Персеполь (Парсу) – «містоперсів». Місто стало символом влади царя. Тут у березніщороку чиновники з усієїімперіїпрямувалидо палацу, утворюючивелику та яскравупроцесію разом із солдатами, колісницями й вершниками. Царчекавїх у залі для прийомів, де вони звітували про свою роботу. Післяцьогопочиналося свято. У Персеполітакожвідбувалисязустрічіправителів з усьогосвіту.
5. ЗагибельПерськоїдержави
Перемоги над сусідами і іншізапобіжні заходи Дарія І і йогонаступників не вберегли державу відпостійнихзмов, переворотів. Невдалівійни з греками призвели до ослабленнядержави. У IV ст. до н.е. у персівз'явивсягрізний ворог в особі Александра, молодого царя Македонії. У битвах під Іссом, Ґраніком, Гавгамелами македонянирозбиливійська, очолюваніперським царем Дарієм III. Протягом 334-330 pp. до н.е. підударамиАлександра величезнаімперіяперсів упала, а землі, що входили до її складу, стали частиноюімперії великого завойовника.
