у Грамоти царів та московського патріарха у кінці XVII ст., коли відбулося підпорядкування їм української православної церкви, обіцяли їй широку автономію і збереження традицій. Однак царизм порушував і в цій сфері всі свої обіцянки, обмежував та душив українську церкву.
У другій половині XVII - XVIII ст. умови для розвитку білоруської національної культури погіршилися. Посилилися полонізація і окатоличення населення східних земель Речі Посполитої. Білоруська мова поступово витіснявся із судового та державного діловодства, а наприкінці XVIIв. його використання як офіційної та письмової мови було заборонено. Постановою сейму в 1696г. всі переводилося на польську мову. З XVIIв. книги друкувалися польською, французькою, латинською, італійською, німецькою, російською, єврейською мовами. Посилився обмеження прав православних і протестантів. У 1668 р. Cейм заборонив переходити з католицтва в інші віросповідання. Православній шляхті, священикам, міщанам був заборонений доступ у державні органи влади.
