Чеське національне Відродження - тривалий процес, який припав на період розвитку в Чехії капіталізму, формування в ній нації Нового часу. У створених громадських відносинах з розширенням знань і прогресом науки змінюються і світогляд людей і їх моральні постулати. Зародження і становлення нової культури відповідало запитам суспільства. При цьому в змінених історичних умовах використовувалися традиції і позитивні компоненти культури минулого.
Подібний процес пережили багато народів Європи, але чеське національне Відродження розвивалося в умовах специфічних і відрізняється рядом особливостей. Протягом тривалого часу чехи проживали у складі багатонаціональної австрійської держави, де влада належала представникам німецької національності. У соціальній структурі чеської народності не було деяких елементів, типових для суспільства періоду пізнього феодалізму, та й самобутній культурний та мовний розвиток був серйозно порушено в попередні століття. В побелогорський період поступово ліквідувалася чеська державність, шляхта германізовані, десятки тисяч некатоликів пішли в еміграцію, а в країну прибуло безліч німців, що призвело до германізації багатьох міст. За деякими відомостями і пізнішим підрахунками, в Чехії початку XIX ст. жило понад 60% чехів і менше 40% німців, в Моравії - відповідно 70 і 30%, в Сілезії німців більше 40%, поляків близько 35%, чехів більше 20%.
У чеських землях було більше сприятливих передумов, ніж в інших регіонах Центральної Європи, для переростання феодального суспільства в капіталістичне, щоб конституювала чеська нація. Найважливішим фактором була наявність густої мережі міст на території з чеським населенням, широке поширення початкових шкіл з навчанням на чеській мові. Хоча в середніх і вищих школах мовою викладання була латинська і німецька, ці навчальні заклади також сприяли виникненню в Чехії патріотичної інтелігенції. Крім того, тут існували багаті культурні традиції. З цих причин і процес формування чеської нації проходив у формі Відродження, тобто оновлення культури в широкому розумінні в нових умовах.
Критеріями для виділення періодів формування чеської нації є соціальні чинники: розвиток національної самосвідомості і активність участі верств чеського суспільства в національному русі. Перший період національного Відродження у чехів був пов'язаний з науковим дослідженням мови, етнічних особливостей, культури та історії народу. Він мав два етапи - освітянської та передромантичний і тривав до кінця першого десятиліття XIX ст. З другого десятиліття, особливо з 1815 р., почався другий період, який характеризується зростанням національного руху і розширенням національної агітації серед мас. Буржуазна революція 1848-1849 рр. стала вихідним кордоном третього періоду, коли виник масовий національний рух чехів. Вершина його припадає на 60-і рр. - в рух вступили широкі верстви чеських селян і робітників.
Кожен з перерахованих періодів мав своє ідеологічне обгрунтування. В кінці XVIII ст. такою ідеологією був земський, тобто територіальний, патріотизм. Його виникнення і зростання визначалися інтелектуальним станом вузького прошарку суспільства, переконаного в самобутності розвитку чеських земель. Знання історії давало підставу заявляти про рівні, природні права чехів на участь у прогресі людства. Формуванню національної ідеї сприяв і ряд інших факторів, в першу чергу таких, як реформи кінця XVIII ст.
Освітянська ідеологія, що проголошувала кінець феодального партикуляризму в боротьбі за єдину централізовану державу, воліла німецьку мову і стала об'єктивною перешкодою для реалізації прав чеських станів. Тому представники шляхти Чехії, Моравії та Сілезії, що розділяли ідеологію земського патріотизму, прагнули створити сприятливі умови для розвитку чеської мови, чеських вчених товариств, бібліотек, музеїв і т.д. В основі цих прагнень лежав захист шляхтою свого економічного, суспільного і правового становища від централізаторських тенденцій Габсбургів. При цьому ідеологія земського патріотизму передбачала аж ніяк не самостійність, а лише особливе положення Чехії в рамках монархії Габсбургів. Шляхта і в побілогорський період активно брала участь в управлінні Чехією і тому боролася проти реформ XVIII ст., що істотно обмежували вплив станових органів на політичне життя країни. У чеському і моравському земському патріотизмі слід бачити крім шляхетського також патріотизм міської (міщанський, бюргерський, буржуазний), носіями якого перш за все були чеські вчені та чиновники. Часто «будителі», як називають їх історики, відбувалися не тільки з чеських, а й з німецьких сімей. У своїй більшості вони активно підтримували йозефінські реформи.
