Далмація під владою Венеції вХV—ХVIII ст. До 1420 р. Венеція оволоділа більшістю міст надалматинском узбережжі, крім Дубровніка. Поступово її влада поширилася на східне узбережжі Адріатики, на яких тим часом закріпилося найменування «Далмація».Далматинские володіння Венеції охоплювали наприкінціХV -- початкуХVI в. вузьку прибережну смугу, а півночі у її руках були тільки острова.
Венеція ще продовжувала розширювати свої володіння в Далмації, а з них вже нависла загроза турецького завоювання. Захопивши на той час Боснію, турки неодноразово чинили з її території набіги на околиціСплита,Задара,Шибеника та іншихдалматинских міст. Зайнята боротьбою Італії і Близькому Сході, Венеція не могла надаватидалматинцам істотною допомоги. Деяку перепону для турецьких вторгнень в венеціанські володіння в Далмації представляли лише які були поруч хорватські фортеці. Однак у 1537 р. впала фортецяКлис, останнє хорватське зміцнення в Далмації, що протягом багато років героїчно обороняли військовіпоселенци-ускоки. Напади османів тривали весьХVI в.
Турецьке панування на Балканах негативно вплинула на економікудалматинских міст, призвело до скорочення їхніх торговельних зв'язку з внутрішніми районами півострова. Несприятливі наслідки з торгівлі, який відігравав першорядну роль економічного життя Далмації, була і політична залежність від Венеції. Венеціанці вбачали удалматинских купцях від конкурентів і протягомХV—ХVI ст. неодноразово видавали розпорядження, які дозволялидалматинцам торгувати з державами лише крізь посередництво Венеції і тільки венеціанських кораблях. У адміністративному управліннідалматинских комун також відбулися зміни. На чолі кожної їх Венеція поставила князя, обраного сенатом у складі венеціанців. Термін його був обмежений на два роки, він головував у різних органах самоврядування комун брав участь у відкритому розгляді питань внутрішнє життя. НаприкінціХVI в. було встановлено стала посаду венеціанського намісника в Далмації - генеральногопровидура в місці постійного перебування уЗадаре. Генеральнийпровидур виступав посередником міждалматинскими комунами і центральні органи влади Венеції. Попри обмеження автономії, вдалматинскихгородах-коммунах значної ролі продовжували грати органів самоврядування, насамперед Великий рада.
Венеція вХVI в. всіляко прагнула підтримувати мирні відносини з турками, зокрема із метою венеціанці в 1590 р. відкрили у Спліті спеціальну факторію для транзитної торгівлі із Туреччиною та підвладними їй землями на Балканському півострові. Сучасники називали торговий шлях, проходив через Спліт «золотий ланцюгом» між Сходом і Венецією. Проте вже серединіХVII в. турки почали війну з Венецією через острів Кріт (>Кандинская війна), територія якого було останньої опорою Венеції шляху до країни Близького Сходу. Однією з головних арен боїв стала Далмація.Кандинская війна тривала 25 років і закінчилася завоюванням Криту турками. За період війни економіка Далмації занепала.
У 1684 р. Венеція, приєднавшись до «Священної лізі», сама початку іракської війни із Туреччиною. Війна, відома під назвоюМорейской і що тривала до 1699 р., виявилася успішнішій длядалматинцев, частина їхньої території була звільнено з турків.
УХVIII в. в Далмації відбувався подальший занепад економічного життя. Торгівля із Туреччиною рік у рік ставала дедалі слабкішою, і з іншими перервалася остаточно. Приморські міста, колись багаті і жваві, перебувають у запустінні. Через війну Далмація перетворюватися на землеробську іскотоводческую провінцію, дедалі більшезамикавшуюся ті таки кордони.
Занепад міст східної Адріатики була пов'язана лише з венеціанським пануванням, але й тими соціально-економічними змінами, що сталися у Середземномор'ї після великих географічних відкриттів.
>Дубровницкая республіка вХVI в., на відміну іншихдалматинских міст, перебувала на вершині свого економічного розквіту. Визнання верховної влади Османської імперії не вдарило по внутрішньому, а зовнішньополітичному становищіДубровницкой республіки, створивши нею великі переваги торгівлі з землями, що перебували під турецьким пануванням. У той самий часДубровник підтримував дружні відносини з Іспанією, яка перетворилася наХVI в. в наймогутніше держава Середземномор'я.
Маючи захист Порти і підтримку Іспанії,Дубровник з допомогою дипломатії успішно протистояв Венеції. УХVI в. сухопутне і морська торгівля Дубровніка процвітала. У великих містах європейській частині Туреччини купці з Дубровніка створювали свої колонії, вже майже або не мали конкурентів торгівлі з балканськими землями. Ввезення товарів у Туреччину особливо збільшився під час її війни з європейськимигосударствми.Дубровник, незміннособлюдавший нейтралітет у міжнародних конфліктах, який любив допомагати обидва боки і користуватися їх послугами, зосередив в руках всі торговельні зв'язки України із Османської імперією.
Однією з великих джерел доходів багатихдубровчан були грошові операції.Дубровницкие банкіри були відомі всій Європі, вони підтримували ділові взаємини Юлії збанкирскими будинками Італії, Мадрида, Лондона, Стамбула.
