Орієнтовно у 840 р. було засновано першу польську державу Пястів.
Пясти (Piasty), польська князівська і королівська династія. Легендарним
засновником династії був селянин-колісник Пяст.
Перший історично достовірний князь династії Пястів - Мешко I (близько
960- 992). Його син Болеслав I Хоробрий прийняв королівський титул
(1025).
До IX ст. на польських землях жили численні слов'янські племена, і
хоча вони жили відособленими громадами, їх зближали вірування, звичаї,
мова, методи обробки землі і характер ведення торгівлі. Усе це полегшило
їх об'єднання під владою правителів держави полян.
Колискою полян вважаються землі в басейні ріки Варти, а їхнім центром –
місто Гнезно.
Приблизно із середини ІХ ст. полянами правили потомствені князі з роду
Пястів, які дали початок Пястівської династії, родоначальником якої
вважається Пяст-орач.
У Малій Польщі існувала держава Вислян на чолі з легендарним королем
Краком.
Першим історично достовірним князем полян був Мешко. У 966 р. у Гнезно
відбулося водохрещення Мешко і його наближених.
Спадкоємцем Мешко став його старший син Болеслав, прозваний згодом
Сміливим. У 1025 р. він був коронований на короля Польщі.
2. Подальший розвиток Польської держави
При Мешко II, обраним Болеславом Хоробрим приймачем, монархія зазнала
кризи, але син Мешко Казимир відновив державу.
За заслуги в справі відновлення країни князя назвали Казимир Обновник.
Болеслав Сміливий, спадкоємець Казимира Обновника, пішов по стопах
свого великого прадіда Болеслава Сміливого і став проводити активну
зовнішню політику.
За згодою папи Болеслав Сміливий коронувався королівською короною в 1076
р. і дістав згоду на відновлення Гнезненського архієпископства.
При приймачах Болеслава Сміливого йшла постійна боротьба Польщі з
Німецькою імперією. Помітну роль тут зіграв князь Болеслав Кривоустий.
Прагнучи уберегти своїх синів від братовбивчих воєн, які випали на
його долю, цей князь незадовго до смерті в 1138 р. розділив державу на
долі й установив принципи спадкування верховної влади.
При перших Пястах відбулося міцне об'єднання польських земель, хоча
протікало воно не без труднощів, оскільки границі центральноєвропейських
держав у той час тільки ще складалися. І тому яблуком розбрату часто
ставали багато прикордонних територій: на Сілезію, приміром, пред'являла
свої права Чехія; Червенські міста були предметом суперечки з Київською
Руссю, Західне Помор'я – з імперією.
Однак основну боротьбу Польща вела за своє незалежне положення в Європі,
і в цьому плані самою серйозною погрозою були спроби імперії нав'язати
своє верховенство.
