Першим володарем, який активно взявся розбудовувати Москву й укріплювати її рубежі, був князь Іван Калита (1325 1340). Своє прізвисько, що означало «грошова горба», він отримав за ненаситну любов до багатства. Це був енергійний і здібний правитель, який не гребував користуватися різними засобами для зміцнення своєї влади. Він допоміг монголам придушити повстання у Твері, за що 1328 р. одержав ярлик на велике княжіння Володимире ьке. Іван Калита та його наступники здобули право збирати для хана данину з інших князів Північно-Східної Русі й відповідали за її своєчасну доставку в Золоту Орду.
Калита також переконав митрополита перенести свою резиденцію з Володимира до Москви. Так Москва почала набувати рис основного духовного центру Русі.
XVI ст. Уривок із «Симеонівськоіо літопису» про князювання Івана Калити
Року 1328 сів великий князь Іван Данилович на великому княжінні всієї Русі, і була з того часу тиша велика протягом 40 літ, і перестали татари [монголи] воювати Руську землю і вбивати християн, і відпочили, і відійшли християни від великої втоми й від багатьох тягот, від насильства татарського...
Року 1333 благовірний великий князь Іван Данилович спорудив церкву кам'яну в Москві в ім'я великого архангела Михаїла, в один і той же рік почата була й закінчена...
Року 1339 князь великий Іван Данилович пішов в Орду, а з ним сини його, Семен та Іван, а князя Андрія, сина свого, послав у Новгород Великий.Того ж року і в Русь прийшов князь великий Іван... Тієї ж зими замислили будувати місто Москву, а закінчили його тієї ж зими до весни у великий піст.
Боротьба за визволення з-під влади Золотої Орди
Політику Івана Калити продовжували його сини — Семен Гордий та Іван Красний. У 1359 р. князівський престол посів дев'ятилітній сип Івана Красного Дми і рій (1359-1389). Він. як і його дід Іван Калита, виявився здібним і вправним правителем. Саме завдяки ііого невтомній енергії в Москві було збудовано єдиний у всій Півиічно-Східній Русі кам'яний Кремль. Це свідчило про зростання політичної могутності Московського князівства.
За князювання Дмитрія Івановича Москва настільки посилилася, що змогла кинути відкритий виклик Золотій Орді, правителем якої на тон час був темник (вищий воєначальник) Мамай. Князь Дмитро перестав сплачувати данину Орді.
Із цього часу між Москвою та Ордою почалася відкрита ворожнеча. Улітку 1378 р. татари (так стали називати монголів Золотої Орди) спалили Нижній Новгород. Звідси Мамай направив велике військо на Москву. Князь Дмитрій сміливо виступив проти ворога. Пін зустрів татар на березі річки Вожі в Рязанському князівстві й розгромив їх.
Поразка на річці Вожі страшенно розлютила Мамая. Він дав клятву, що не вгамується доти, поки не помститься Дмитрієві. Хитрий і підступний Мамай вичікував два роки. За цей час він зібрав величезну армію, що налічувала 100 тис. чоловік. Улітку 1380 р. Мамай вторгся на Русь.
Назустріч йому виступив князь Дмитрій Іванович, який зумів зібрати такі ж сили. Впевненості й сили духу Дмитрію Івановичу та його воїнству додавало й те, що похід проти ординців освятив засновник та ігумен Троїцькою монастиря Сергій Радонезький.
Князь Дмитрій не став чекати, коли татари спустошать Русь, і вирішив їх випередити. Для цього руське військо вирушило на Дон в ординські степи. Поява на Дону раті Дмитрія Івановича застала Мамая зненацька. Адже до цього часу руські полки сюди не проникали, бо степ вважався неподільною територією ординців. У ніч із 7 на 8 вересня 1380 р. князь Дмитрій переправився через Дон і розташував свої війська на Куликовому полі. Усі мости було спалено — відступати не було як.
Тут, на Куликовому полі, 8 вересня 1380 р. й відбулася знаменита битва. Вона розпочалася вдосвіта, коли густий туман укривав місцевість і ховав сили обох сторін. Перед битвою відбувся богатирський поєдинок. Із руських рядів вийшов монах Пересвєт, із татарських — Челубей. Ударивши на скаку один одного списами, вони впали замертво. Це й послужило сигналом до битви. Мамай першим кинув свою кінноту в атаку на руські полки. Він розмістив свою ставку на Червоному пагорбі й звідти відстежував перебіг бою, а князь Дмитрій в об.тадунку рядового воїна бився на рівних з іншими.
