пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

I семестр:
» пмб

оон та мирне вирішення спорів

Організація Об´єднаних Націй та її органи відіграють важливу роль у запобіганні й усуненні міжнародних спорів і ситуацій, що можуть призвести до міжнародних непорозумінь або викликати міжнародний спір і продовження яких може загрожувати підтриманню міжнародного миру і безпеки.

Мирне вирішення міжнародних спорів здійснюється трьома головними органами ООН: Радою Безпеки, Генеральною Асамблеєю і Міжнародним судом.

Крім положень Статуту, органи ООН у своїй діяльності по запобіганню і вирішенню спорів керуються резолюціями Генеральної Асамблеї ООН, зокрема, Декларацією про запобігання і усунення спорів і ситуацій, які можуть загрожувати міжнародному миру і безпеці, і про роль ООН в цій галузі 1988 p.; Декларацією про встановлення фактів Організацією Об´єднаних Націй в галузі підтримання міжнародного миру і безпеки 1991 р. тощо.

1. Роль Ради Безпеки ООН

Згідно з Уставом ООН Рада Безпеки відповідає за підтримання міжнародного миру і безпеки та володіє найширшими повноваженнями у вирішенні міжнародних спорів. Рада має право, коли вважає за необхідне, вимагати від держав мирного розв´язання спорів.

Пункт 1 ст. 36 Уставу ООН наділяє Раду повноваженнями рекомендувати сторонам, які спорять, належну процедуру і методи врегулювання спорів[1, 28]. Юридичні спори мають передаватися до Міжнародного суду (п. З ст. 36)[1, 28]. У разі якщо учасники спору не зможуть дійти до компромісу, то Рада Безпеки на підставі статей 37, 38 Статуту! 1, ЗО] може надавати конкретні умови вирішення спору по суті або на прохання сторін давати рекомендації з метою мирного розв´язання спорів. Рада також може сама розслідувати спірну ситуацію. Таким чином, примирні функції Ради Безпеки зводяться до надання добрих послуг, посередництва, слідчих дій, організації узгоджу-вальних комісій. Рішення, висновки, вказівки Ради мають рекомендаційний характер.

У ході підготовки до запобігання або усунення конкретних спорів чи ситуацій Рада Безпеки розглядає різні засоби, що є у її розпорядженні (наприклад, призначення Генерального секретаря ООН доповідачем з яко-го-небудь конкретного питання).

Коли будь-який конкретний спір або ситуація доводяться до відома Ради Безпеки без прохання про скликання засідання, вона вправі розглянути можливість проведення консультацій з метою вивчення фактів, що стосуються спору чи ситуації, і спостереження за ними.

У ході консультацій Рада Безпеки розглядає можливість:

— нагадування заінтересованим державам про необхідність додержуватись своїх зобов´язань за Статутом;

 

— звернення до заінтересованих держав із закликом утриматися від будь-яких дій, які могли б призвести до виникнення спору або до його загострення чи ситуації;

— звернення до заінтересованих держав із закликом вжити будь-яких заходів, які могли б допомогти усунути спір або ситуацію чи запобігти їх продовженню або загостренню! 1, 34].

Рада Безпеки мас право направити на ранній стадії місії по встановленню фактів або місії добрих послуг чи забезпечення присутності ООН у відповідних формах, включаючи спостерігачів і операції з підтримання миру, як засоби запобігання подальшому загостренню спору чи ситуації.

З врахуванням будь-яких процедур, що були вже прийняті безпосередньо заінтересованими державами, Рада Безпеки розглядає можливість рекомендувати їм належні процедури або методи вирішення спорів чи врегулювання ситуацій і такі умови розв´язання спорів, які вона буде вважати необхідними.

2. Роль Генеральної Асамблеї ООН та її органів у мирному вирішенні міжнародних спорів і конфліктів

Генеральна Асамблея ООН розглядає можливість використання положень Уставу для обговорення спорів або ситуацій, коли це доцільно, і згідно із ст. 11 Уставу і за умови додержання ст. 12 можливість внесення рекомендацій. Якщо спір не передано на розгляд Ради Безпеки, то на підставі статей 11, 12, 14, 35 Статуту повноваження з врегулювання спорів переносяться на Генеральну Асамблею! 1, 11]. її рішення також матимуть рекомендаційний характер для сторін, що спорять.

Генеральний секретар ООН, якщо до нього звернулися держави, що спорять, має у відповідь негайно закликати останніх відшукати шляхи вирішення або врегулювання спорів мирними засобами на свій вибір згідно із Статутом і запропонувати свої добрі послуги чи інші засоби, що є у їх розпорядженні, які він вважає необхідними.

Діяльність Генерального секретаря ООН обмежена ст. 97 Статуту, де його компетенція зводиться до діяльності головної адміністративної посадової особи[1, 56]. Однак, незважаючи на це, Генеральний секретар має право доводити до відома Ради Безпеки будь-які питання, котрі можуть загрожувати підтриманню миру і безпеки, ставити питання про розгляд спору Радою Безпеки, а також брати участь в розгляді спору органами ООН, щоправда, без вирішального голосу (статті 97, 99 Уставу ООН)[1, 60]. Він також може надавати добрі послуги і посередництво. Наприклад, такі послуги надавалися Генеральним секретарем в Афганістані (Резолюція 647/1990 Ради Безпеки), на Кіпрі (Резолюція 649/1990).

3. Роль Міжнародного суду

Виходячи із ст. 92 Уставу ООН[1, 56], Міжнародний суд є головним судовим органом ООН. Його основне призначення — у вирішенні будь-яких міжнародних спорів, що будуть передані Суду державами, які спорять. У п. 1 ст. 33 Уставу ООН названі мирні засоби врегулювання міжнародних спорів, одним з яких є судовий розгляд, а саме Міжнародним судом, що постійно функціонує[1, 28].

Усі члени ООН одночасно є учасниками Статуту Суду, а не члени ООН можуть стати такими учасниками на умовах, що визначаються Генеральною Асамблеєю ООН за рекомендацією Ради Безпеки (ст. 13 Уставу ООН). Суд відкритий для кожної окремої справи і для держав-неучасниць на умовах, що визначаються Радою Безпеки (ст. 35 Статугу)[1, 73].

Міжнародний суд складається з п´ятнадцяти чоловік, які утворюють колегію незалежних суддів, обраних незалежно від їх громадянства з числа осіб високих моральних якостей, та задовольняють вимогам, що пред´являються до їх країн для призначення на вищі судові посади, або які є юристами з визнаним авторитетом в галузі міжнародного права (статті 2, 3 Статуту)[1, 57]. Кандидати в члени Суду висуваються в кожній державі так званими «національними групами», які складаються з членів Постійної палати Третейського суду. Якщо та або інша держава не бере участі в Палаті, то вона утворює національну групу спеціально для висування кандидатів у члениМіжнародного суду[2, 90—91]. Члени Суду обираються Генеральною Асамблеєю і Радою Безпеки з числа осіб, занесених до списку за пропозицією національних груп Постійної палати третейського суду.

Усі держави-члени і не члени ООН перебувають в однакових умовах при висуненні кандидатів у судді та при їх обранні.

Суд обирає Голову і Віце-голову на три роки з правом їх переобрання. Вибори відбуваються таємним голосуванням на підставі принципу абсолютної більшості[2, 90—91]. Якщо Голова є громадянином держави-сторони у справі, що розглядається судом, він поступається головуванням. Таке ж правило застосовується як до Віце-голови, так і до того з членів Суду, який буде покликаний здійснювати функції Голови. Крім п´ятнадцяти членів Суду, при розгляді окремих справ можуть брати участь так звані судді ad hoc, тобто ті, які обираються згідно із ст. 31 Статуту за вибором держави-сторони у спорі, якщо вона не представлена у Суді[3, 153].

Судді ad hoc не є постійними членами Суду і беруть участь у засіданні лише у конкретних справах, для розгляду яких вони призначені.

Суд може також запросити асесорів для участі у засіданні з розгляду певної справи. На відміну від суддів ad hoc, асесори не мають право голосу і обираються Судом, а не сторонами. Суд може також доручити іншій особі або організації, на свій розсуд, провадження розслідування чи експертизи.

Суд розташований у Гаазі, однак, це не перешкоджає йому виконувати свої функції в будь-якому іншому місці. Згідно з п. 1 ст. 23 Статуту Суд засідає постійно, за винятком судових вакацій, строки і тривалість яких ним встановлюються. Члени Суду зобов´язані знаходитися в його розпорядженні в будь-який час, за винятком перебування у відпустці і відсутності у зв´язку з хворобою або з інших серйозних підстав.

Якщо держава зобов´язалася підкорятися компетенції Суду, справа проти неї може бути розпочата за одностороннім письмовим зверненням держави-позивача.

У п. 2 ст. 94 Статуту передбачено спосіб забезпечення виконання рішення Міжнародного суду. Так, якщо будь-яка сторона у справі не виконує зобов´язання, покладені на неї рішенням Суду, інша сторона може звернутися до Ради Безпеки. А остання, якщо визнає це за необхідне, дає рекомендації щодо вжиття заходів для приведення рішення до вико-нання[3, 160].

Компетенція Суду поширюється тільки на спори між державами. Суд не може розглядати спори між приватними особами і державою і, тим більше, між приватними особами. Однак і спори між державами можуть розглядатися лише за згодою всіх сторін. Таким чином, компетенція Суду є для держави не обов´язковою, а факультативною.

Незважаючи на відносно низький рівень визнання обов´язкової юрисдикції Міжнародного суду ООН, останній все ж наділяється у ряді випадків досить широкими повноваженнями, які свідчать про великі потенційні можливості Суду в справі розв´язання міждержавних спорів[2, 90—91].

Суд має право давати консультативні висновки з будь-якого юридичного питання, на запит будь-якої установи, уповноваженої робити такі запити. Консультативний висновок Міжнародного суду є лише вираженням думки міжнародних суддів з того чи іншого юридичного питання міжнародного права.

Суд з певними обмеженнями може здійснювати непрямий контроль над законністю рішень міжнародних організацій, виступати як апеляційна інстанція і виносити висновки про перегляд рішень міжнародних адміністративних трибуналів.

Звідси, рішення Міжнародного суду повинні стосуватися національних судів у наступних випадках:

- рішення і консультативні рішення Міжнародного суду використовуються при встановленні й застосуванні норм міжнародного права як допоміжні засоби. Якщо Міжнародний суд використовує рішення національних судів як допоміжні засоби для визначення правових норм, то тим більше це доречно щодо актів такого авторитетного органу як Міжнародний суд;

— рішення зобов´язує державу суду і, отже, всі державні органи, включаючи судові, ним керуватися;

— рішення визначають об´єктивний режим, наприклад, лінію проходження державного кордону. В даному разі не тільки суди держав, що брали участь у справі, а й треті сторони зобов´язані виходити з такого рішення.

Протягом всієї історії існування Міжнародного суду дебатувалось питання про посилення його ролі та впливу[4, 53].

У самому Статуті ООН, по суті, закладена необхідність створення мережі міжнародних судових органів, оскільки Міжнародний суд ООН визнається головним судовим органом Організації.

Міжнародно-правова відповідальність дер-жави-агресора за порушення миру і безпеки доповнюється мірами відповідальності фізичних осіб за порушення ними норм щодо забезпечення миру, законів і звичаїв війни. Судити воєнних злочинців можуть як спеціально створені міжнародні суди (міжнародні воєнні трибунали), так і національні суди тих держав, на території яких ці особи скоїли злочини. У 1993 р. Радою Безпеки ООН прийнято рішення про створення Міжнародного кримінального трибуналу із злочинів, вчинених на території колишньої Югославії. Було затверджено Статут Трибуналу, а у 1995 р. розпочався процес над керівниками деяких держав. У 1994 р. Резолюцією 955 Рада Безпеки ООН заснувала Міжнародний кримінальний трибунал для Руанди з метою переслідування осіб, винних у геноциді та інших серйозних порушеннях міжнародного гуманітарного права протягом 1994 р. Діяльність трибуналів для Югославії і Руанди — помітний крок у формуванні міжнародного кримінального права.

4. Методи здійснення діяльності ООН у вирішенні міжнародних спорів

Перелік мирних засобів урегулювання міститься у гл. VI Уставу ООН. Відповідно до його п. 1 ст. 33 «Сторони, котрі беруть участь у будь-якому спорі, продовження якого могло б загрожувати підтримці міжнародного миру і безпеки, повинні, насамперед, намагатися вирішити спір шляхом переговорів, обстеження, посередництва, примирення, арбітражу, судового розгляду, звертання до регіональних органів або угод чи інших мирних засобів на свій вибір»[ 1, 28].

Застосування норм міжнародного права має на увазі використання:

— міжнародних конвенцій як загальних, так і спеціальних, що встановлюють правила, визнані державами, які спорять;

— міжнародних звичаїв як доведення загальної практики, визнаної в якості правової норми;

— загальних принципів права;

- судових рішень і доктрин найкваліфіко-ваніших спеціалістів з публічного права різних націй як допоміжні засоби для визначення правових норм (ст. 38 Статуту Міжнародного суду ООН).

До мирних засобів урегулювання міжнародних спорів п. 1 ст. 33 Уставу ООН відносить переговори, розслідування, посередництво, примирення, арбітраж, судовий розгляд, звернення до регіональних органів або угод. Він також залишає за сторонами-учасницями спору право обрати будь-який інший мирний спосіб вирішення спору. Мирні засоби врегулювання міжнародних спорів, не є вичерпними.

Особливе значення у справі мирного врегулювання вказаних спорів мають переговори^, 405].

Добрі послуги можуть надаватися кількома державами, а також міжнародними організа-ціями[3, 91]. Останні — це такий спосіб розв´язання спору, за якого сторона, котра не бере у ньому участь, за своєю ініціативою або на прохання держав, що перебувають у спорі, вступає у процес врегулювання.

На відміну від добрих послуг, посередник бере активну участь у вирішенні спору, пропонуючи шляхи розв´язання конфлікту. Беручи участь у переговорах, може пропонувати змінити вимоги сторін, які спорять, щоб їх зблизити. Поради посередника не є обов´язковими для сторін-учасниць спору, оскільки він є саме примирителем, а не суддею.

Виокремлюють також запитуване посередництво: здійснюється воно на прохання сторін, які спорять; і пропоноване посередництво: проводиться на прохання третьої сторони. Посередництво, як і надання добрих послуг, може бути колективним, а також здійснюватися міжнародними організаціями[2, 91].

Істотну роль у мирному врегулюванні спору відіграють слідчі і узгоджувальні комісіі[2, 92]. У міжнародних спорах, які не торкаються істотних інтересів держав і що випливають з розбіжностей в оцінці фактичних обставин ситуації, сторони мають право заснувати спеціальний міжнародний орган — слідчу комісію для з´ясування фактичних питань.

Стаття 33 Уставу ООН визначає завдання таких комісій — встановити факти, що стосуються предмета спору, виявити фактичні дані.

У останній час поширилась превентивна дипломатія, тобто її застосування для зняття напруги, до того моменту, коли остання переросте у конфлікт. Право на здійснення превентивної дипломатії має Генеральний секретар, Рада Безпеки, Генеральна Асамблея ООН [5, 214].

З метою закріплення результатів переговорів з мирного вирішення міжнародних спорів держави, а також міжнародні організації можуть надавати гарантії. Так, гарантії незалежності й територіальної цілісності Кіпру надані Турцією, Грецією та Великобританією (16 серпня 1960 р.). ООН була гарантом мирного врегулювання конфлікту на Південному Заході Африки.

Таким чином, в арсеналі Об´єднаних Націй є істотний за обсягом інструментарій для вирішення питань мирного врегулювання міжнародних спорів. Органи ООН наділені істотними повноваженнями у цій галузі. Насамперед, вказане стосується повноважень Ради Безпеки ООН і Генерального секретаря ООН. У той же час повноваження судових органів у системі ООН не є досить вагомими, оскільки вступають у протиріччя з принципом державного суверенітету та відповідною політичною практикою. Проте розвиток інституту ООН, як найголовнішого інституту міжнародної безпеки, повинен істотно вплинути на формування процесу невибуховонебезпечного вирішення міжнародних конфліктів та спорів. Потенціал ООН як глобальної міжнародної організації не вичерпний у справі розв´язання міжнародних конфліктів та зміцнення міжнародної стабільності. Система регіональних міжнародних організацій здатна підтримати внесок ООН в установлення міжнародної стабільності, а не протистояти Об´єднаним Націям.


хиты: 289
рейтинг:0
Профессии и Прикладные науки
право
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь