пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

I семестр:
» пмб

Заборона застосування сили і погрози силою

- заг. заборона застосування сили у відносинах між д-вами згідно зі Статутом ООН. У ньому зазначено: «Всі члени Організації Об'єднаних

Націй утримуються в їх міжнародних відносинах від погрози силою чи її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з цілями Об'єднаних Націй» (п. 4 ст. 2). Для досягнення такої мети д-ви мають дотримуватися встановленого у Статуті ООН принципу про розв'язання спорів між ними виключно мирними засобами, «щоб не піддавати загрозі міжнародний мир та безпеку і справедливість» (п. З ст. 2). 3. з. с. або п. с. п. є одним з осн. принципів ООН. Оскільки сутність цієї Організації безпосередньо пов'язана з підтриманням міжнар. миру і безпеки, то її ефективність залежить насамперед від ступеня, в якому її члени поважають цей принцип, а також від ступеня, в якому її органи спроможні ефективно здійснювати свою відповідальність для досягнення зазначеної мети. Тому тлумачення п. 4 ст. 2 необхідно здійснювати у контексті цілей і принципів Статуту ООН та відповідальності, повноважень і рішень органів Організації — насамперед Ради Безпеки та Генеральної Асамблеї, у т. ч. їх резолюцій як заг. характеру, так і прийнятих щодо конкр. міжнар. ситуацій. Важливим тут є встановлення точного змісту таких висловів, як «погроза або використання сили», «в їх міжнародних відносинах», «умови, за якими сила може використовуватися у міжнародних відносинах». При цьому необхідно виходити з положення преамбули Статуту ООН про те, «щоб збройні сили застосовувалися не інакше, як у спільних інтересах». Вказаний п. 4 ст. 2 Статуту ООН забороняє не тільки війну, а й воєнні репресалії, крім тих, що можуть здійснюватися без застосування збройної сили. З цього ж пункту випливає, що заборона використання сили поширюється і на випадки агресії з боку членів ООН проти нечленів цієї Організації, яким має надаватися міжнар. захист у повному обсязі. В той же час заборона використання сили стосується тільки «міжнародних відносин», а не заходів, які д-ви можуть здійснювати на своїй території проти приватних осіб, повстанців і для припинення громадян, війни, оскільки згідно з п. 7 ст. 4 ці питання належать до внутрішньої компетенції держав. РБ, однак, може втрутитися у такий збройний конфлікт, коли громадян, війна виходить за межі кордонів д-ви або існує загроза такого її поширення. Із положень п. 4 ст. 2 випливає також, що міжнар.-неправомірною і недійсною є будь-яка окупація території та зміна політ, статусу д-ви, які здійснені, всупереч Статуту ООН, насильниц. діями. Згідно з доктриною Стімсона це стосується і змін, здійснених невоєнними насильниц. діями чи тільки загрозою таких дій.

3. з. с. або п. с. п. передбачає лише один виняток: у ст. 51 Статуту ООН визначено право на самооборону проти збройного нападу як на індивідуальній, так і на колект. основі. Зазначений принцип було підтверджено, розвинено і конкретизовано в багатьох міжнар. док-тах, серед яких особливе значення мають Декларація про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин та співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН 1970, Визначення агресії 1974, Заключний акт Наради з безпеки і співробітництва в Європі 1975 тощо. Однак в останнє (після закінчення «холодної війни») десятиріччя правовий зміст цього основополож. принципу Статуту ООН фактично було поставлено під сумнів. США та їх союзники по НАТО в кризових ситуаціях у Перській зат., на тер. кол. Югославії в Боснії та на тер. сучас. Югославії щодо серб, провінції Косово намагалися відсунути РБ ООН від виконання нею своїх статутних повноважень. Особливо це стосувалося проблеми Косово, коли бомбардування тер. Югославії авіацією держав — членів НАТО було здійснено без санкції РБ. У результаті НАТО виробило нову «Стратегічну концепцію Альянсу» (1999), в якій висловлено намір розширити завдання Альянсу та обов'язки його членів і включити до них спільний збройний захист своїх інтересів «за межами» їх території. Зокрема, в цьому док-ті передбачається можливість запобігання конфліктам «шляхом проведення операцій» з реагування на кризу, що не регулюється ст. 5 Північноатлантичного договору (п. 31): зазначена стаття забороняє НАТО діяти за межами тер. країн-членів без санкції ООН. Такі дії держав — членів НАТО, незалежно від мотивів, є порушенням принципу колект. безпеки — універсального принципу міжнар. права імперативного характеру (jus cogens), який не може в одностор. порядку змінюватися будь-якою д-вою або групою д-в, а тільки всіма членами міжнар. співтовариства.


хиты: 162
рейтинг:0
Профессии и Прикладные науки
право
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь