1) Поняття енергоринку та його учасники
Енергетичний ринок – це місце зустрічі продавця енергії та її покупця. В широкому розумінні енергетичний ринок включає сукупність осіб та організацій, які придбають товари та послуги, енергію з метою виробництва та споживання останньої. У вузькому розумінні енергетичний ринок є сукупністю осіб та організацій, які придбають енергію з метою її споживання. Учасниками енергетичного ринку є підприємства та організації, які видобувають, збагачують, переробляють паливно-енергетичні ресурси, виробники електричної, теплової, сонячної, вітрової видів енергії, споживачі енергії – підприємства, організації, установи, а також індивідуальні споживачі – фізичні особи, державні органи управління енергоринком, профспілки.
2) Загальні принципи організації ринкового середовища
Енергетичний ринок України складається з таких основних ринків: ринку нафти та газу, ринку вугілля, ринку електроенергії.
Основними чинниками, що визначають принципи організації ринкового середовища в електроенергетиці, є:
– наявність оптового і споживчого (роздрібного) ринків електроенергії;
– принципова можливість існування різноманітних функціональних структур оптового ринку, обумовлених характером вертикальної і горизонтальної інтеграції його суб'єктів;
– залежність статусу учасників ринку, принципів його організації і ступеня конкуренції від глибини інтеграції окремих підрозділів електроенергетичного сектора (генерація, передача, розподіл).
У той же час підходи до формування енергоринку залежать від значної кількості різноманітних чинників: загального рівня розвитку ринкових відносин в економіці країни, стану цих відносин безпосередньо в електроенергетиці, регіональних особливостей розвитку економіки та їх енергетичної інфраструктури, кількості і потужності електростанцій, характеру використовуваного палива і ступеня забезпеченості держави власними паливними ресурсами.
3) Досвід побудови і функціюнування енергоринків Західної Європи
Характерними особливостями функціонування сучасних енергоринків Західної Європи є:
– збільшення ефективності виробництва і розподілу енергії, зниження цін;
– зменшення питомої екологічної емісії, збільшення споживання газу як замінника вугілля;
– пошук енергетичними компаніями можливостей ведення своєї діяльності за межами традиційного ринку за допомогою глобалізації;
– подальша диференціація погодинних тарифів з метою регулювання обсягів споживання, поширення "зелених" тарифів.
Незважаючи на загальну тенденцію до приватизації, в енергетичній промисловості деяких європейських держав ще є високий відсоток підприємств, що перебувають у державній власності або які непрямо контролюються державою. У більшості країн із розвинутою ринковою економікою застосовуються визначені форми контролю або регулювання. Регулювання, здійснюване регулювальним органом, дозволяє зрівняти права всіх секторів енергетичної промисловості, споживачів і держави.
4) Системи договорних віндносин на оптовому ринку електроенергії
Взаємовідносини між учасниками оптового ринку електроенергії будуються на підставі договорів, що укладаються на різний термін, а також оперативних угод. Перша форма відносин здійснює стабілізуючий вплив на рівень цін на ринку, а друга підтримує рівень конкуренції, необхідний ринковому середовищу. Саме при цьому виявляються реальні поточні ціни на електроенергію. Договори відрізняються за предметом угоди (постачання електричної енергії і потужності, постачання резервної потужності, транспортування електроенергії, координація комерційної діяльності, координація технологічної діяльності і т.д.), тривалістю дії (довготерміновий, довгостроковий, короткостроковий), складом сторін учасників. Проте основними предметами договорів, що укладаються на ринку, є постачання електроенергії і надання послуг з організації функціонування ринку, зокрема диспетчеризація технологічних процесів. Найчастіше договори укладаються безпосередньо між суб'єктами ринку без участі посередників.
Договір про постачання резервної потужності повинен укладатися учасником ринку, що не має у своєму розпорядженні власних резервів.
Договір про транспортування електроенергії і потужності укладається кожним учасником ринку з відповідними енергокомпаніями, із вказівками умов оплати за підключення і транзит або передачу електроенергії.
5) Основні принципи ціноутворення на енергоринку
Вартість передачі 1 кВт·год електроенергії визначається як частка від розподілу прогнозованого на розрахунковий період прибутку (витрати плюс прибуток), необхідного для утримання і розвитку системоутворюючих мереж (або їхньої частини) на сумарний прогнозований за той же період обсяг купівлі електроенергії. Будь-який договір передбачає плату за потужність, де враховуються витрати на робочу і резервну потужність і частка необхідного прибутку, віднесена до постійних витрат, а також плату за електроенергію, де враховуються паливні витрати і частка необхідного прибутку, віднесена до цих витрат. До переходу до цілком конкурентного ринку і відповідно до вільного визначення ціни на електричну енергію і потужність за довгостроковими договорами розрахунок поточних витрат проводиться постачальником на основі калькуляції витрат виробництва разом із витратами на утримання необхідного резерву потужності, транспортування електроенергії системоутворюючими мережами і мінімально необхідного прибутку на розвиток виробництва. За короткостроковими договорами на оптовому ринку електрична енергія і потужність реалізуються або постачальником (з обсягів власного виробництва) за вільною ціною, або покупцем (із незатребуваних обсягів) за ціною, не вищою від купівельної. На оперативному ринку товаром виступає тільки електроенергія, реалізована за вільною ціною. Ця ціна залежить від співвідношення попит-пропозиція і, отже, змінюється протягом доби.
6) Порядок взаєморозрахунків на енергоринку
Механізм фінансових відносин між суб'єктами ринку являє собою поєднання попередніх, поточних і остаточних взаєморозрахунків. Прикладом попередніх взаєморозрахунків є авансові платежі за поставлену відповідно до договірних зобов'язань електричну потужність. Поточні розрахунки враховують суми платежів покупців за поставлену їм за поточною ціною оптового ринку електроенергію, а також нарахування суми постачальникам за реалізовану ними енергію. Остаточні взаєморозрахунки проводяться з установленою періодичністю з урахуванням всіх укладених договірних зобов'язань і угод. У випадку, якщо постачальник порушив умови договору з обсягу постачання, що призвело до необхідності притягнення додаткових генеруючих джерел, оплата потужності яких частіше за все здійснюється за більш високою ціною, додаткова оплата проводиться за рахунок коштів постачальника. При встановленні факту недопостачання із загальної суми плати за електроенергію, що належить постачальнику, який порушив умови договору, утримується визначена сума.
Розрахунки за електроенергію також здійснюються в два етапи: 1) за участю енергоринку, де урахування заборгованостей ведеться наростаючим результатом за добовий або тижневий період за кожною годиною доби за фактичні обсяги поставленої на ринок і відпущеної з нього енергії за відповідними погодинними цінами оперативного ринку; 2) у формі компенсаційних виплат безпосередньо між учасниками договірних відношень.
Розрахунок заборгованості постачальником електричної енергії з боку енергоринку здійснюється щодоби за єдиною замикаючою ціною постачання енергії на ринок, встановлюваною для кожної години доби. Розрахунок заборгованостей покупців енергоринку проводиться аналогічним способом, але за відпускною ціною ринку, що відрізняється від ціни постачання енергії на ринок надбавками, що враховують оплату транспортних, управлінських послуг, інвестиційну складову, компенсаційні виплати постачальникам, виключеним із графіків покриття навантаження в зв'язку з технічними обмеженнями. Остаточний взаєморозрахунок між учасниками договору ведеться строго за договірними цінами, без участі енергоринку, але на основі поданих ним даних.