7 Тема

1. Поняття про ефект та ефективність.

Ефект - означає результат, наслідок яких-небудь причин, дій.

Економічний ефект – виражений у вартісній формі результат яких-небудь дій (господарських заходів). Економічний ефект може бути виражений формулою

Е = Р – В,

Е – величина умовного економічного ефекту; Р - величина умовного економічного результату; В – повні витрати за заходом, що викликав ефект.

Ефективність визначається відношенням результату до витрат, що забезпечили його одержання.

Економічна ефективність – це вид ефективності, що характеризує результативність діяльності економічних систем. Принципова схема визначення показника ефективності може бути виражена формулою

е – показник економічної ефективності; Е – величина економічного ефекту; В – витрати ресурсів на забезпечення зазначеного економічного ефекту

2. Методичні підходи до вибору інструментарію розрахунку ефективності виробництва та реалізації електроенергії.

характер цільової настанови прийнятих рішень. Залежно від цільової настанови рішення умовно можуть бути названі інвестиційними (охоплюють ті випадки, коли метою господарського рішення є максимізація результату), ресурсними (ухвалюються в умовах, коли очікуваний результат уже заданий) і комбінованими, вони виникають тоді, коли варіанти, що виступають як альтернативні (тобто такі, серед яких доводиться вибирати, ухвалюючи рішення), значно відрізняються параметрами як своїх результатних, так і витратних характеристик);
базу порівняння отриманих оцінок економічної ефективності. Для формування подібної «бази» можуть використовуватися такі показники: значення кращих із проаналізованих варіантів ухвалення рішень, значення кращих вітчизняних та/чи зарубіжних варіантів, значення існуючого стану, значення умовного нормативу;
необхідний ступінь деталізації розрахунків. Управлінські рішення, що ухвалюються на рівні національної чи економіки регіону передбачають урахування усереднених оцінок, що само по собі обумовлює укрупнений (приблизний) характер розрахунку показників. Ухвалення ж рішень на рівні підприємства, навпаки, потребує детальних розрахунків, які б враховували якнайбільше подробиць і нюансів, пов'язаних з розглянутим заходом і умовами, у яких його передбачається реалізувати;
місце розглянутого господарського заходу в життєвому циклі продукту. Сумарна величина економічного ефекту від реалізації передбаченого заходу протягом усього життєвого циклу виробу має вигляд

Е сум = Е поп + Е пот + Е н ,

де Епоп – сумарна величина економічних ефектів; Епот – сумарна величина економічних ефектів; Ен – сумарна величина економічних ефектів;

місце розглянутих ефектів і витрат стосовно сфери інтересів економічних суб'єктів, що беруть участь у реалізації заходу.

3. Показники економічної ефективності.

Показники економічної ефективності умовно можна диференціювати на дві групи: конкретні та узагальнюючі:

Конкретні показники економічної ефективності характеризують окремі сторони економічного виробничого або комерційного процесу.

Узагальнюючі показники економічної ефективності характеризують результативність діяльності всієї економічної системи в цілому (підприємства, території, національної економіки).

В економічній теорії виділяють дві групи узагальнюючих показників: абсолютні і порівняльні.

Вид економічної ефективності

Показник

Абсолютна

термін окупності витрат – характеризує період, протягом якого понесені на реалізацію заходу витрати повністю повертаються за рахунок одержуваного ефекту і розраховуються за формулою

Ток = В/Еріч,

де В – витрати на реалізацію заходу протягом всього періоду його дії; Е річ – величина чистого річного економічного ефекту, грн/рік

термін окупності додаткових капітальних вкладень – характеризує період, протягом якого додаткові капітальні вкладення на реалізацію заходу витрати повністю повертаються за рахунок економії поточних витрат і розраховуються за формулою

Тк.в. = (К2-К1) / (С1-С2),

де К1 і К2 – відповідно капітальні вкладення до і після проведеного заходу; С1 і С2 – відповідно поточні витрати до і після проведеного заходу

Порівняльна

При постійних витратах:

Епор.е = Е2 – Е1 ,

де Е2 і Е1 – значення економічних ефектів відповідно в порівнюваному (з індексом 2) і базовому (з індексом 1) варіантах

При постійному результаті:

Епор.в = В2 – В1 ,

де В2 і В1 – значення витрат на реалізацію відповідно порівнюваного (з індексом 2) і базового (з індексом 1) варіантів

При незмінному характері поточних витрат і однаковому періоді реалізації заходу

Якщо в розглянутих варіантів дещо відрізняються технічні параметри то вони зводяться до порівняльного вигляду за допомогою коригувальних коефіцієнтів:

де Кпр – коригувальний коефіцієнт, що враховує розбіжність показників продуктивності устаткування; Кпр = А2 /А1, де А2 і А1 – показники продуктивності відповідно порівнюваного і базового устаткування; КТ – коригувальний коефіцієнт, що враховує розбіжність термінів служби устаткування; КТ = Т2 / Т1, де Т2 і Т1 – показники терміну служби відповідно порівнюваного і базового устаткування

4. Замикаючі витрати на паливо, електроенергію і тепло.

Замикаючі витрати на паливо характеризують приведені витрати за паливно-енергетичним комплексом в цілому, необхідні для збільшення обсягів споживання на одиницю маси палива даного виду у визначеному районі на даному розрахунковому рівні.

Замикаючі витрати на електроенергію визначаються за результатами оптимізації розвитку об'єднаних енергосистем і включають паливну складову (оцінену за замикаючими витратами на паливо), умовно-постійні витрати і відрахування від капітальних вкладень (за «замикаючими» електростанціями), а також витрати на розподіл електроенергії (вони суттєво залежать від розміщення споживачів енергії).

Показники замикаючих витрат на теплову енергію мають локальний характер і формуються на основі замикаючих витрат на паливо і власних витрат теплопостачальних установок (ТЕЦ, районні і місцеві котельні).

5. Особливості оцінки економічної ефективності витрат на природоохоронні заходи в енергетиці.

Показник	Характеристика показника
Загальна (абсолютна) економічна ефективність (Ез) усієї величини природоохоронних витрат	характеризує відношення річного обсягу повного економічного ефекту до приведених витрат, що викликали цей ефект
Загальна (абсолютна) економічна ефективність капітальних вкладень у природо охоронні заходи (Ек)	може бути розрахована за формулою
Мінімум приведених витрат на природоохоронні заходи (Впр)	є показником порівняльної економічної ефективності заходів щодо охорони навколишнього середовища в енергетиці та враховує приведення річних експлуатаційних та капітальних витрат, різних за часом здійснення, за нормативним коефіцієнтом Ен: Впр = Sріч + К · Ен

6. Проблемні аспекти екологічної безпеки під час виробництва та експлуатації електроенергії

Розвиток цивілізації на нашій планеті супроводжується безперервним зростанням щорічного енергоспоживання. Робота електростанцій внаслідок їх значної потужності істотним чином впливає на стан навколишнього середовища і призводить до появи наступних екологічних проблем: ТЕС — забруднення атмосфери продуктами згоряння, зміна природного теплового балансу через розсіювання теплової енергії; ГЕС — зміна клімату, порушення екологічної рівноваги, зменшення орних площ; АЕС — небезпека радіоактивного забруднення середовища при аваріях, проблеми захоронення радіоактивних відходів. Однією з головних екологічних проблем сучасності є зростання викидів в атмосферу продуктів згоряння палива (в першу чергу вуглекислого газу) . Вуглекислий газ «огортає» Землю, подібно плівці, перешкоджаючи її охолодженню. Це призводить до парникового ефекту, при якому середньорічна температура поверхні Землі підвищується. Відповідно, за останні десятиліття на планеті спостерігається глобальне потепління, яке може призвести до незворотних змін у кліматі Землі. Зростання енергоспоживання змушує вчених і інженерів шукати альтернативні джерела енергії, які були б поновлюваними, тобто , могли б самостійно відновлюватися з плином часу.

7. Економія електроенергії в системах промислового електропостачання.

Економію в системах електропостачання промислових підприємств в цілому, можна отримати за рахунок проведення різних заходів, які умовно можна розділити на конструкційні, технологічні та електротехнічні.
Конструкційні заходи полягають:
у зменшенні матеріаломісткості виробів;
в заміні металу синтетичними матеріалами;
в заміні литих деталей штампованими;
в застосуванні точного лиття та ін
Як показує досвід розвитку промисловості, найбільші резерви зниження матеріало-та енергоємності виробів криються в їх постійному вдосконаленні та оновленні.
Технологічні заходи полягають:
у застосуванні нових, енергозберігаючих технологій;
в автоматизації технологічних процесів з метою їх оптимального протікання;
в ущільненні технологічних циклів;
у використанні вторинних енергоресурсів та ін
Електротехнічні заходи полягають у проведенні спеціальних заходів, спрямованих на:
забезпечення оптимального завантаження трансформаторів, двигунів, перетворювачів;
застосування нового надійного і економічного електрообладнання з метою підвищення ефективності виробництва;
раціоналізацію режимів роботи електрообладнання; зменшення числа трансформацій;
застосування раціональних напруг, перерізів, місць розташування підстанцій і числа трансформаторів у них;
використання оптимального резервування за BH і HH;
доцільну компенсацію реактивної потужності;
підвищення рівня технічного обслуговування та експлуатації електрообладнання;
підвищення продуктивності робочих машин;
зниження електричних навантажень в години максимуму навантаження енергосистеми та ін.
Необхідно підкреслити, що економічність промислового виробництва оцінюється, як правило, за сумарною економії енергетичних, матеріальних і трудових ресурсів в умовах експлуатації.

8. Економія електроенергії за галузями народногосподарського комплексу.

Енергетичний баланс і еволюція його структури характеризують не лише певний рівень використання тих чи інших енергоносіїв, а й науково-технічні, соціальні, організаційні та виробничі зрушення в промисловості, сільському господарстві, на транспорті, в побутовому обслуговуванні населення.

Одним з найважливіших завдань щодо вдосконалення структури енергетичного балансу є підвищення ефективності використання енергоресурсів, всіляка їх економія. Подальше підвищення ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР) залишається надзвичайно актуальним. У зв’язку з цим дуже важливо по-господарськи використовувати вугілля, природний газ, нафтопродукти тощо. Це вимагає певної перебудови в усіх галузях і насамперед широкого впровадження енергозберігаючої техніки і технології, вдосконалення нормативів, використання матеріальних і моральних стимулів у досягненні економії, посилення відповідальності за перевитрати, перевищення норм та лімітів.

Найбільш енергомісткими сферами є промисловість і транспорт. Промисловість споживає понад 60% усіх паливно-енергетичних ресурсів. На її частку припадає 80% можливої економії, яка може бути досягнута шляхом реалізації певних заходів, включаючи модернізацію виробництва і зміни в рівні споживання енергії.

В основних положеннях Програми стратегічного розвитку держави до 2010 р. передбачається здійснити докорінне вдосконалення структури енергоспоживання за рахунок економії палива і енергії в усіх сферах народного господарства; перебудови структури економіки; заміни рідкого і газоподібного палива — вугіллям; збільшення видів енергії, які виробляються на базі ядерної енергетики і використання вугілля; розширення використання вторинних та нетрадиційних відновлювальних джерел енергії.

На всіх етапах економічного розвитку першочергове значення завжди відводилось розвитку енергетики. В результаті в Україні була створена досить могутня паливна і енергетична база як складова частина ядерного паливно-енергетичного комплексу колишнього СРСР, яка забезпечувала енергетичними ресурсами потреби народного господарства республіки та експорту. Разом з тим подальше забезпечення розвитку продуктивних сил України енергетичними ресурсами у зв’язку з набуттям нею незалежності в 1991 р. пов’язане з певними труднощами.

Ресурси, що формують енергетичний баланс (особливо електроенергія), визначають темпи науково-технічного прогресу, ефективний і прискорений розвиток економіки в цілому. Використання електроенергії в народному господарстві сприяє зниженню затрат суспільної праці, зменшенню фондомісткості продукції у високоенергоспоживаючих галузях, впровадженню комплексної механізації і автоматизації виробництва тощо.

Таким чином, головне завдання розробки і дотримання енергетичного балансу — це ефективне і надійне забезпечення потреб країни в енергії високої якості з прийнятими техніко-економічними показниками, що визначають його тісний зв’язок з масштабами, структурою і темпами розвитку всього народного господарства.