Український та американський скульптор і художник, один із основоположників кубізму в скульптурі. Почесний член Об'єднання митців-українців в Америці (ОМУА) та дійсний член Американської Академії Мистецтва і Літератури.
Роботи Архипенка визначаються динамізмом, лаконічністю композиції й форми; він запровадив у скульптуру поліхромію, увігнутість і отвір, як виражальні елементи скульптури, синтетичні об'ємні рухомі конструкції. Одним з перших Архипенко використовував експресивні можливості «нульової», наскрізної форми — такою є пустота між піднятою рукою в скульптурі «Жінка, що вкладає волосся», 1915 року.
У 1908 р. назавжди виїжджає за межі Російської імперії та оселяється в Парижі — столиці світового мистецтва, де відвідує школу красних мистецтв. У 1910 р. в Парижі засновує свою власну школу. У 20—30-х роках Олександр Архипенко брав участь у художніх виставках в Україні, працював над пам'ятником Т. Шевченкові, І. Франкові, князеві Володимирові. Його творчий доробок — фантастичний! — понад 1000 скульптур-шедеврів, портретів, а також численні малюнки, ескізи, скульпто-живопис... 130 персональних виставок у різних куточках світу — і жодної за життя на рідній землі!
А колись у цьому місті Лева в музеях було багато творів О. Архипенка, з яким він у 30-ті роки підтримував тісний зв'язок, але прийшли московські більшовики і знищили разом з іншими творами й рідкісні шедеври майстра, записавши його до українських буржуазних націоналістів. Перебуваючи майже 50 років за залізною завісою — на чужині, Олександр Архипенко залишався завжди українцем і не переставав мріяти побувати колись на Батьківщині. Лише після смерті митця в його паспорті з'явиться запис: національність — українець...
Він став родоначальником кубізму в скульптурі, віддав данину майже всім новітнім течіям у галузі скульптури та живопису аж до абстракціонізму включно. Реалістична лінія творчості митця поєднувалася з кубістською, абстрактною та відверто народною, в якій вгадуються мотиви українського, індіанського і навіть арабського та японського фольклору. Олександр Архипенко — родоначальник так званого скульпто-живопису.
Усе своє життя О. Архипенко невтомно працював над образами Тараса Шевченка, Івана Франка, інших визначних діячів нашої культури. Остання його значна праця — створення пам'ятника-погруддя Тарасові Шевченку (1957), встановленого в Нью-Йорку.
