Український та радянський письменник, кінорежисер,кінодраматург, художник, класик світового кінематографу. Літературні твори: Воля до життя; Зачарована Десна (кіноповість); Земля (сценарій втрачено, спогади про сценарій і фільм); Мати; Ніч перед боєм; Повість полум'яних літ; Нащадки запорожців; (драматична поема); Україна в огні (кіноповість); Поема про море (кіноповість); Антарктида (кіноповість); Життя в цвіту (п'єса); Щоденник 1941-56; Оповідання «Сон» та інші.
Олександр Довженко! Кому не відоме це славне ім’я сьогодні. Письменник і кінорежисер, маляр і політик, великий патріот свого народу та син свого часу. Всесвітнє визнання його таланту незаперечне, бо ще в 1958 р. на спеціальному конкурсі в Брюсселі серед двадцяти найкращих фільмів усіх часів і народів названо було не озвучену ще тоді «Землю» українського режисера. Відтоді талановитий митець гордо крокує всіма широтами нашої планети. «Кіно мусить стати високим мистецтвом. Кінофільми можуть і повинні сягнути рівня шедеврів Мікеланджело, Леонардо да Вінчі, Рембрандта, Пимоненка...»,— писав він на початку своєї режисерської біографії й на ці вершини сходив, як і належало генію.
Сподіваючись на звільнення нашого народу з-під ярма, радо вітав Лютневу революцію 1917 року. Брав участь у національно-визвольній революції, захищав УНР. У петлюрівській школі старшин викладав історію й естетику, за що був засуджений більшовиками до страти. За активної участі Василя Еллана-Блакитного був звільнений.
«Розпочну я краще писати новий сценарій про народ. І не буду я його писати ні про дважди героїв, ні про трижди зрадників, ні про вождів, що своєю присутністю вже прикрашають твір..., а напишу я сценарій про людей простих, звичайних, отих самих, що звуться широкими масами, що понесли найтяжчі втрати на війні, не маючи ні чинів, ні ордена. Напишу, як їм жити і що робити, і як і що думати, щоб краще жилося по війні, по закону божеському і людському. Дія починається поверненням на руїну родини».
