Український художник, маляр-монументаліст, лідер групи «бойчукістів». Член НТШ (1912), УНТ (1917).
Один із засновників монументального мистецтва України 20 ст. Представник Розстріляного відродження.
Брат Тимофія Бойчука, батько Ганни Бойчук-Щепко. Крім творів живопису, графіки він виступив як новатор-монументаліст, що створив свою школу в монументальному малярстві, колектив однодумців і послідовників.
Закiнчивши академiю iз срiбною медаллю, поїхав вчитися до академiї Мюнхенської, потiм на кiлька рокiв – до Парижа, де вiн стає одним iз засновникiв української громади. Вивчаючи досягнення свiтової культури художник водночас заглибився у народне примітивне мистецтво. пинившись 1908 року в Парижi – столицi тодiшнього мистецького життя Європи – М.Бойчук в оригiналах вивчає творчiсть Сезанна, Ренуара, ознайомлюється з Пiкассо. Цi майстри остаточно ствердили його сумнiви щодо академiчної рутини офiцiйної школи. Вони приваблюють його аналiзом художньої культури сучасного й минулого, а також простого й виразного мистецтва примiтиву. Разом з тим Бойчука не захоплюють iндивiдуалiстськi, роз’єднані формальні пошуки. Саме в Парижi у нього виникла думка «зробити мистецтво добром, надбанням народних мас».
У своїх творчих шуканнях М.Бойчук був близький iз мексиканським митцем Дiєго Рiверою. Крiм того, з 1909 року М.Бойчук працював у галузi графiки.
Михайло Львович Бойчук разом з його талановитими учнями Iваном Iвановичем Падалкою та Василем Теофановичем Седляром були розстрiлянi 13 липня 1937 року в Києвi.
