Українська актриса і театральна діячка, провідна зірка українського театру кінця 19 і початку 20 століть.
Народна артистка Української РСР (1922). В її репертуарі більше 30 ролей на сцені. Це переважно драматично-героїчні персонажі. Вона «пережила» жіноче безталання Харитини («Наймичка» Івана Карпенка-Карого, 1887), Олени («Глитай, або ж Павук» Марка Кропивницького, 1883).
Марія Заньковецька була окрасою національної сцени, зіркою в театральному просторі на зламі XIX-XX ст. Вона увійшла в історію театру як видатна українська трагедійна актриса, що в створюваних сценічних образах уособлювала символ української жінки, тонко поєднуючи архетипне і вмотивовану психологічність. Обдарування М. Зань-ковецької багатогранне – лірична героїня, актриса комедійного плану. Та справжня стихія актриси – трагедія, в якій Заньковецька сягала висот античної трагедії. Вона царювала також у побутових драмах з натуралістичним елементом. Визначальними акторськими роботами М. Заньковецької вважаються трагедійні образи Олени у виставі «Глитай, або ж Паук» М. Кропивницького й Харитини в «Наймичці» І. Карпенка-Карого.
Та творчі перемоги є і в Марії. Вона на відміну від інших драматичних актрис, які боялися зніматися у кіно, рішуче стає під софіти синематографа – знімається у фільмах «Наймичка» й «Остап Бандура».
У 1908 і 1922 рр. Українська громадськість святкувала 25- і 40-річний ювілеї сце-нічної діяльності Марії Заньковецької. Адреси, привітання надійшли з усіх куточків України та з Росії. Її вшановували як творчу людину і як почесну українку. 1932 р. Марії Заньковецькій, першій із українських акторів, присвоєно почесне звання Народної артис-тки України.
