Вчений Російської Імперії, винахідник, громадський діяч. Засновник Харківського університету (1805), ініціатор створення одного з перших у Європі Міністерства народної освіти, автор ліберальних проектів реформування державного устрою і народного господарства. Праці з агрономії, конструювання сільськогосподарських машин. Зробив численні відкриття в галузі органічної і неорганічної хімії, першим запропонував створення мережі метеорологічних станцій по всій державі.
Зробив численні відкриття в галузі органічної і неорганічної хімії.
Він першим став розглядати метеорологію як науку, розробив проект організації метеорологічної мережі в Російській імперії, організував регулярні спостереження за зміною атмосферних явищ у Харкові, висловив думку про вплив лісонасаджень на клімат, вивчав географію населення Слобідської України.
Найбільшим досягненням Каразіна на ниві просвітництва стало відкриття у 1805 р. Харківського університету – першого у Східній Україні. На початку ХІХ ст. Харків значно поступався іншим містам за рівнем готовності до здобуття вищої освіти і відкриття університету у тодішньому невеликому провінційному місті – то особиста заслуга видатного харків’янина.
У 1814 р. учений запропонував через електроліз одержувати селітру, яку використовують як добриво. Розробив проект устаткування для видобування електрики з верхніх шарів атмосфери за допомогою аеростата, але він не був підтриманий владою. В. Н. Каразін удосконалив технологію виробництва спирту, виготовлення мила з тваринного жиру, виробництва яскравих бездимних свічок, обробки шкіри, виводив нові сорти пшениці, жита, ячменю, пропагував вирощування і вживання картоплі. Він знайшов спосіб спалення дерева на вугілля, одержування з нього смоли, дьогтю, скипидару, спосіб виготовлення водонепроникного цементу. Вчений дослідив вплив електрики на процеси бродіння і відкрив технології консервування й висушування плодів водяною парою, винайшов метод бальзамування тварин, дослідив лікувальні води Полтавщини.