вчений-енциклопедист, фольклорист, історик, філолог, етнограф, ботанік, поет зі старшинського козацького роду Полтавщини, перший ректор університету Св. Володимира. Максимович був справжнім ученим-енциклопедистом, і то дуже широкого діапазону — від ботаніки до історії. Його наукові праці в царині природознавства, опубліковані у 1820-х рр. — на початку 1830-х рр., не лише стояли на рівні тогочасної науки, але й прокладали для неї методологічні шляхи. Він був нащадком старшинського роду, природознавець, філософ, увійшов до числа найвидатніших українських вчених, його «Курс математики» був основним підручником кілька десятиліть в усій Російській імперії.
Внесок М.Максимовича в російську та українську науку — величезний. Багато в чому завдяки Михайлу Олександровичу, Київ до цього відомий головним чином філософсько-богословською школою) уже до середини XIX століття перетворився на один із найбільших наукових центрів. Під ідейним впливом першого ректора університету св. Володимира склалося і функціонувало Кирило-Мефодіївське братство, а також Київська громада" на межі 1850—1860-х років. Зрештою, саме до М.Максимовича сходить той ланцюжок науково-творчої наступності, який у 1918 році зумовив створення в Києві Української академії наук (зараз — Національна академія наук України), яку очолив учений усесвітнього масштабу В.Вернадський.