Дмитро Степанович Бортнянський народився 28 жовтня 1751 року в місті Глухові, що на Чернігівщині.
Тут з’являються його перші опери – 3 опери-seria: “Креонт” (1776 рік), “Алкід”та “Квінт Фабій”(обидві – 1778 рік), що отримали схвальні відгуки у вибагливої італійської публіки.
У 1779 році Бортнянський повертається до Петербурга. Його твори, піднесені імператриці Катерині II, мали величезний успіх, через що він отримує винагороду та посаду капельмейстера Придворної співацької капели.
У 1783 році, по від’їзді Дж.Паізіелло з Росії Бортнянський отримує посаду капельмейстера “малого двору” в Павловську.
Тут Бортнянський створює велику кількість хорових концертів, пише інструментальну музику – клавірні сонати, камерні твори, складає романси на французькі тексти, створює 3 комічні французькі опери: «Святкування сеньйора” (1786 рік), “Сокіл” (1786 рік), «Син-суперник» (1787 рік).
Останні 30 років свого життя композитор присвятив перекладанню стародавніх церковних піснеспівів та написанню своїх знаменитих хорових концертів. Найвідоміші з них – 35 чотириголосних хорових концерти, написані на тексти псалтиря.
Духовна музика Бортнянського і за життя композитора і після його кончини користувалася величезною популярністю. Її перекладали для фортепіано, псалтиря, постійно видавали.
У 1882 році було видане повне зібрання духовно-музичних творів Дмитра Бортнянського у 10-ти томах за редакцією П.Чайковського.
Дмитро Бортнянський – один з перших українських музикантів європейського рівня, що залишив по собі вагомий внесок у формуванні української та російської музичної школи. Найбільшу славу йому принесли хорові твори, де виступає новатором – створивши новий тип хорового концерту.
Український композитор, співак і диригент, автор 6 опер, камерно-інструментальних творів, хорових циклічних концертів, 10 двохорних концертів, херувимських та причасних творів. Створив новий тип хорового концерту. Музична спадщина Бортнянського досить велика. Як і більшість композиторів свого часу, він писав для придворного середовища: духовну музику — для Придворної співацької капели, світську — для «малого» двору в Павловську та Гатчині.
