Жінки були включеними в історичну реальність, їх мовчазна присутність була, так само, як і присутність чоловіків, основою цієї реальності, і усвідомлення цього вимагає від істориків конструктивного відтворення та інтерпретації. При цьому спроба гендерного аналізу культурної площини є актуальною і правомірною, оскільки саме культура найбільш органічно, очевидно відображає і прагматичну, і символічну взаємодію людини і суспільства, безпосереднім чином впливає на самосвідомість нації. Жіноча проблематика у культурно-історичних студіях має сприяти, у першу чергу, підвищенню моральної самооцінки жінок, визнанню їх великої ролі у зберіганні людських, національних, релігійних цінностей. Особливої значущості ґендерні дослідження набувають з огляду на становлення в сучасній Україні громадянського суспільства та актуалізації проблеми досягнення рівності жінок та чоловіків в усіх сферах суспільного життя. Крім того, спроби “вписати”, “включити” жінок у культурно-історичні студії є авторською даниною поколінням українок, які обережно, щоденно, без вимог нагород і відзнак створювали світ, сповнений іншого забарвлення, інших інтонацій, іншого бачення, ніж той, іноді кривавий і тривожний, що “переможно” і голосно створювався чоловіками. Актуальність теми дослідження полягає, таким чином, в тому, щоб зробити наявним, відкритим, існуючим світ жінки, світ тих ґендерних конструкцій, які визначили обличчя українського суспільства другої половини ХХ століття.