Хоча у XIX столітті головним центром освіти в Російській імперії і далі була Академія мистецтв уПетербурзі, багатьох художників приваблює Україна — «нова Італія», як її тоді називали. Головна тенденція образотворчого мистецтва другої половини 19 століття — рух до реалізму — головна тенденція творчих зусиль членів Товариства пересувних художніх виставок. Найзнаменитіший живописний портрет Тараса Шевченка написано ініціатором створення та ідейним керівником товариства передвижників українцем з Острогорського на Слобожанщині Іваном Крамським. Розвиток живопису в Україні у післяреволюційні роки на початку 20 століття проходив у боротьбі художніх течій і напрямів. Поряд з тими, хто стояв на позиціях традиційного реалізму, творили прихильники футуризму,формалізму (наприклад, розписи Василя Єрмилова Харківського партійного клубу). Крім масових агітаційних форм образотворчого мистецтва, помітного прогресу досягла станкова графіка та живопис. У галузі станкової графіки працювали Михайло Жук, Іван Падалка, Володимир Заузе. В УРСР скульптуру сталінської доби знищило населення за перших днів німецької окупації 1941 року. По перемозі над німцями, радянський уряд почав відновлювати пам'ятники, передусім Йосипові Сталіну, щоб після XX з'їзді КПРС (1956) і боротьбі проти «культу особи» знищити їх наново. На їх місце прийшли нові — Леніна та ін. діячів жовтневої революції, а також великої кількости Героїв Радянського Союзу і Героїв Соціалістичної праці. Негативні риси урядової скульптури тієї доби згодом відзначала сама критика, переклавши провину за них на культ сталінської особи. Найбільше розвинений жанр у скульптурі УССР повоєнної доби і досі — портрет. Масово продукувалися портрети «вождів» і «героїв», у яких «документально вірно» передавалися риси портретованих.
СОЦІАЛІСТИЧНИЙ РЕАЛІЗМ - доктрина (та її втілення на практиці) в літературі, живописі, скульптурі, архітектурі, кіно, музиці, запроваджена в СРСР на початку 30-х ХХ ст., а після II Світової війни нав'язана ін. комуністичним державам; тісно пов'язаний із культурною політикою періоду сталінізму, с. р. став обов'язковою рисою мистецтва як ідейного та пропагандистського знаряддя комуністичної партії; постулати відповідності світогляду й ідеологічних тез марксизму, типовості мистецького образу, комунікативності форми, оптимізму, народності, пріоритет тематики праці, класової боротьби й традицій робітничого руху; орієнтація на естетику реалізму XIX ст.,
