За характером українська культура належить до культур слов'янського типу, проте генетична спорідненість українців з іншими слов'янськими народами не виключає не лише культурної, а й етнічної унікальності тубільного населення. Як визнано сучасними вченими, "культурний етногенез стародавнього населення України вирізнявся складністю й багатолінійністю. В ідеологічному, етнопсихологічному, філософському, життєдіяльному планах східний слов'янин, а відтак і українець — не одвічна біологічна й історична данність, а наслідок тривалої еволюції людського життя на наших землях, спадкоємець усіх попередніх народів, котрі спільними зусиллями витворили підвалини його специфічнонаціо-нального способу життя та світогляду".
Усі сторінки історії українського народу — це реальне життя народу в різні історичні періоди, які не можна перекреслити або стерти з пам’яті народу.
Від покоління до покоління передаються особливості українського народу через історичну пам’ять, через засвоєння культурних надбань, традицій тощо. ' Українська нація відмінна від інших, усвідомлює власну історію, відданість рідній землі, традиціям тощо. Сутність нації визначається збереженням соціально-культурної спадщини.
Поширення історичних знань про минуле України було значним чинником утвердження масової національної свідомості. Воно об’єднувало людей усвідомленням спільності їхньої історичної долі, виховувало патріотизм, підтримувало традиції боротьби за національне визволення і державність.
Поняття національної свідомості охоплює історичну пам’ять народу про його минувшину, сьогодення й уявлення про майбутнє нації. Національна самосвідомість — це усвідомлення людиною себе самої представником певного етносу і певне ставлення до нього — почуття гордості, співпереживання за долю народу, обізнаність з його історією, традиціями тощо.
Національна обмеженість починається з забуття рідної мови, бо в ній закодовано історичну пам’ять минулих поколінь.
