Процесуальні наслідки порушення правил підсудності залежать від низки чинників. Ними, зокрема, є (1) суб'єкт, який допустив таке порушення, (2) стадія процесу, на якій виявлено порушення, а також (3) дії відповідача у разі виявлення порушення правил підсудності. В залежності від цих чинників процесуальні наслідки порушення правил підсудності будуть різними.
Так, у разі подання особою заяви, яка не підсудна суду, вона відповідно до ст. 115, п. 4 ч. 3 ст. 121 ЦПК ухвалою суду разом із усіма додатками повертається особі для подання до належного суду.
Якщо ж суд помилково прийняв непідсудну йому справу, відкривши провадження у справі, то у такому випадку можливо декілька варіантів розвитку подій. Перший, порушення правил підсудності помітив відповідач, отримавши ухвалу про відкриття провадження у справі. У цьому випадку він відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 293 ЦПК протягом п'яти днів з дня отримання копії цієї ухвали може подати на неї апеляційну скаргу. Наслідком такого оскарження може бути скасування апеляційним судом ухвали суду першої інстанції з направленням справи ДО суду першої інстанції для повторного вирішення питання про відкриття провадження у справі. Другий, порушення правил підсудності виявлено судом, який розглядає справу (самостійно або із заперечень відповідача), до початку розгляду справи по суті, тобто до початку доповіді головуючого про зміст заявлених вимог (ч. 1 ст. 173 ЦПК). У такому випадку суд повинен застосувати п. 2 ч. 1 ст. 116 ЦПК, відповідно до якої суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду виявилося, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності. При чому передача справи на розгляд іншому суду здійснюється не раніше ніж після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - після залишення її без задоволення (ч. 3 ст. 116 ЦПК). Третій, порушення правил підсудності виявлено судом, який розглядає справу (самостійно або із заперечень відповідача зроблених, як правило, у судовому засіданні), після початку розгляду справи по суті. У такому випадку суд незалежно від клопотань осіб, які беруть участь у справі, і виду підсудності, порушення якого виявлено, має продовжувати розгляд справи навіть із порушенням правил підсудності, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 116 ЦПК забороняється передавати до іншого суду справу, яка розглядається судом, за винятком випадків, встановлених цим Кодексом. Цими винятками є випадки, коли (1) після задоволення відводів (самовідводів) неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи і (2) ліквідовано суд, який розглядав справу (п. З, 4 ч. 1 ст. 116 ЦПК). Інших випадків, коли виявилось, що справа, яку суд почав розглядати по суті, прийнята із порушенням правил підсудності, в тому числі правил виключної підсудності (ст. 114 ЦПК), чинний Кодекс не передбачає. Крім того, розгляд судом справи із порушенням правил підсудності, в тому числі виключної, саме по собі за чинним ЦПК не може бути підставою для скасування судового рішення, що можна проілюструвати наступним прикладом.
