Значна частина науковців розділилася на два табори — екстерналістів та інтерналістів.
• Екстерналісти (від лат. extern us — зовнішній) — це вчені, які використовують переважно соціологічний метод аналізу генези науки, тобто йдуть немовби ззовні, з боку соціально-історичного контексту до осягнення сутності науки.
• Інтерналісти (від лат. interims — внутрішній) — це вчені, які роблять ставку на саморух наукової думки і концентрують увагу на внутрішніх закономірностях розвитку науки.
У формулюванні відомого американського наукознавця Д. Дж. де С. Прайса (1922—1983) екстерналізм — це аналіз науки з "гуманітарної зовнішньої точки зору", тобто аналіз, який враховує вплив культурних цінностей на методологію соціально-історичного пізнання. Інтерналізм же (або іманентизм) — це іманентна (внутрішня) історія та філософія науки, де істотною умовою аналізу є суто наукова підготовка дослідника як необхідний додаток до його компетентності як історика та філософа.
Неформалізовані методи аналізу документів застосовують дуже широко. Особливість їх полягає в тім, що вони значною мірою грунтуються на інтуїції дослідника. Він вибирає ту інформацію, яка його цікавить. Отже, не обійтися без тенденційності і суб’єктивізму.
Саме як альтернатива неформалізованому методу аналізу документів виник формалізований (якісно-кількісний) аналіз. Формалізований аналіз грунтується на переведенні текстової інформації в кількісні показники, що надає результатам аналізу належної об’єктивності.
В основі формалізованого аналізу лежить квантифікація текстового матеріалу — процедура виміру і кількісного вираження якісної інформації. Якісна інформація — це дані, представлені у формі звіту, інтерв’ю чи описового матеріалу. Найбільш часто використовується процедура квантифікації, розроблена соціологами Х. Лассуеллом і Б. Берельсоном, яка дістала назву «контент-аналіз» (від англ. соntent analysis — аналіз змісту).
Контент-аналіз — це переведення масової текстової (чи звукової) інформації в кількісні показники з подальшою обробкою її. При цьому в текстах документів мають бути виявлені такі властивості, які легко вимірюються і відображають найбільш суттєві сторони його змісту. Для цього вибирають одиниці аналізуодиниць рахунку в кількісні показники. (змістові), які можна фіксувати й одночасно переводити за допомогою
Одиниці аналізу вибирають, виходячи зі змісту проблем і гіпотез дослідження. Індикаторами одиниць аналізу можуть бути тема, окремі категорії (поняття), що розкривають її зміст, прізвища вчених, які займаються дослідженням, соціальні ситуації, події. Вони мають відтворювати провідну ідею тексту.
За одиниці виміру дослідник бере лише ті терміни, які цікавлять його у зв’язку з цілями і завданнями дослідження. Одиниці рахунку — передають частоту появи ознаки (одиниці аналізу) в тексті, обсяг тексту.
Недоліком формалізованого аналізу є те, що зміст документа не можна виміряти тільки за допомогою формальних показників. Отже, цей аналіз не може бути вичерпним. Найбільш доцільно застосовувати його у тому разі, коли потрібна висока точність і об’єктивність аналізу, або коли безпосереднє ефективне використання матеріалу неможливе через великий обсяг і несистематизованість його. Проте умовою використання такого аналізу є певна частота появи в документах, які аналізуються, категорій, важливих для цілей дослідження.
Попри суттєві відмінності між неформалізованим і формалізованим аналізом, вони не виключають, а доповнюють один одного і спрямовані на досягнення однієї мети. Вибір методу аналізу залежить від специфіки документа, його форми, змісту, цілей і завдань дослідження, а також від досвіду дослідника.
65.
