Соціологічне дослідження- система логічно послідовних, методологічних, методичних та організаційно-технічних процедур, повязаних між собою єдиною метою заради отримання достовірної інформації про явище або процес, що вивчаються, тенденції ф суперечності їхнього функціонування ірозвитку для використання в практиці соціального управління різноманітними галузями суспільного життя.
Суть відмінностей полягае в тому, що методи отримки кінцевих них залежать від представлення про сам предмет соціології:або це дисципліна, призвана досліджувати надіндивідуальні структури, закріплюючі суспільство в цілісну систему, або це пізнання буденного життя людей і тих смислів, які вони придають своїм повсякденним діям.
Дилема «якісне-кількісне» на методологічному рівні повязане з існуванням двох принципово різних способів пізнання соціальної реальності.
Кількісні та якісні методи досліджень є основними способами отримання первинної інформації у сучасній соціології. Головні відмінності між "якісним" і "кількісним" підходами полягають у способі отримання інформації. У кількісних дослідженнях звичайно застосовується значний обсяг вибірки, що дозволяє провести статистично обґрунтований аналіз отримуваної інформації, в якісних - кількість учасників може бути від 1, як, наприклад, в глибинному інтерв'ю, до 8-12 чоловік, як у фокус-групі. Основна відмінність полягає у тому, що кількісне дослідження відповідає на питання "хто?" і "скільки?". Якісне дослідження відповідає на питання "як саме?" і "чому?", що допомагає вивчити мотиви поведінки різних груп, їхні очікування, надії, переживання, особливості особистого досвіду тощо.
Кількісні методи соціологічних досліджень базуються на опитуваннях певної кількості респондентів і дозволяють отримати числові значення, що досліджуються. Кількісні дослідження отримали свою назву через націленість на отримання кількісної інформації про велике число об’єктів дослідження. Такі дослідження призначені для вивчення об'єктивних, кількісно вимірюваних характеристик поведінки людей, вони застосовуються тоді, коли необхідні точні, статистично надійні дані. Кількісні методи дослідження є найбільш вживаними, оскільки їх використання дає змогу розповсюджувати результати дослідження на всю сукупність і говорити узагальнено про населення країни чи певного регіону, внаслідок охоплення багатьох респондентів. В основі методик кількісних досліджень завжди лежать строгі статистичні моделі, використовуюються великі вибірки, що дозволяє вияснити кількісні (числові) значення досліджуваних показників. До вибірки в кількісних дослідженнях висуваються жосткі вимоги, які базуються на теорії вірогідності і математичної статистики. Обробка інформації в таких дослідженнях здійснюється за допомогою впорядкованих процедур, кількісних за своєю природою. Результати досліджень статистично достовірні, їх можна екстраполювати на все населення регіону чи на ту групу, на яку направлене дослідження. До цієї групи методів емпіричних соціологічних досліджень відносять способи отримання інформації про досліджуваний об'єкт, що дозволяють виявити його кількісні характеристики. Мова йде, насамперед, про Контент-аналіз, Соціологічне спостереження , Соціологічний експеримент, Виявлення експертних оцінок, Соціометричні методики.
Якісні методи соціологічних досліджень використовуються для виявлення мотиваційних аспектів поведінки респондентів, персональних очікувань, уявлень, цінностей і т. ін. На відміну від кількісних методів, що ґрунтуються на статистичних процедурах, якісні дослідження носять нестандартизований характер. Вони направлені на вивчення широкого спектру проявів об’єкта і відслідковують не його кількісні закономірності, а орієнтуються на розкриття причинно-наслідкових зв’язків. Одна з переваг методу – надання можливості респондентам вільно висловлюватися, що сприяє розкриттю їх внутрішніх цінностей та переживань, стимулює їх креативний потенціал. До якісних належать – фокус-групова методика, швидка оцінка учасниками дискусії проблем мікросоціуму (ШОУ), «проблемне колесо», інтеграція експертних оцінок.
Метод фокус-групи припускає формування кількох дискусійних груп (частіше — по 10-12 осіб) і проведення в них обговорення досліджуваної проблеми з метою її більш глибокого розуміння і пошуку оптимальних шляхів вирішення. Фокус уваги учасників групових дискусій при цьому зосереджується на якомусь одному, природно, важливому аспекті проблеми, а увага дослідників фокусується на з'ясуванні думок учасників з поставленого запитання, на значенні різних точок зору представників різних соціальних категорій, а також на пошуку можливих шляхів досягнення консенсусу.
ШОУ - швидка оцінка учасниками дискусії проблем мікросоціуму. З повного найменування цього методу випливає, що його необхідно застосовувати, по-перше, не у всіх випадках дослідницької практики, а тільки при аналізі актуальної проблематики соціальних мікрогруп (сімей, сусідських спільнот, первинного трудового колективу, пенсіонерів певного мікрорайону, багатодітних матерів села, осіб, що стоять на обліку на біржі праці тощо); по-друге, у ситуаціях, коли потрібне оперативне втручання в життєдіяльність мікросоціуму, а тому швидка оцінка його проблем; по-третє, таким чином, щоб обстежувані люди прямо і безпосередньо брали участь у виробленні наукових оцінок соціальних проблем мікрогрупи, членами яких вони є.
«Проблемне колесо» активно застосовується в комплексних соціальних дослідженнях, у яких беруть участь соціологи, психологи, журналісти, економісти, педагоги, фахівці в галузі соціальної психології, соціальної роботи, соціальної педагогіки, інших наук про суспільство і людину. Технологія методу, що характеризується, істотно залежить від того, проблеми якого соціального суб'єкта й у контексті якої наукової дисципліни вивчаються. Але в будь-якому випадку вона характеризується: по-перше, п'ятиетапністю; по-друге, багатоступеневістю, як мінімум, трьохступеневістю, тобто виявленням трьох кіл проблем досліджуваного суб'єкта; по-третє, комбінацією різних кількісних і якісних методик збору й аналізу соціальної інформації; по-четверте, викреслюванням особливих схем-картограм проблем досліджуваного соціуму.
Інтеграція експертних оцінок є, по суті, сукупність прийомів перекладу кількісного аналізу цих оцінок у якісний. Інтегрування (узгодження, комплексування) експертних оцінок необхідно тоді, коли потрібно: 1) виробити науково обґрунтоване управлінське рішення; 2) сформулювати мініконцепцію, що пояснює нові явища і процеси, які відбуваються в досліджуваному мікросоціумі, і яка дає підставу для наступного теоретизування. Як уже відзначалося, без цього неможливо повною мірою реалізувати евристичні і практико-орієнтовані можливості фокус-групи, ШОУ і «проблемного колеса». Інакше кажучи, інтеграція оцінок експертів, будучи цілком самостійним способом якісного аналізу інформації, вплітається в інші якісні методики й у цьому розумінні виступає їх складовою.
Головні відмінності між "якісним" і "кількісним" підходами полягають у способі отримання інформації. У кількісних дослідженнях звичайно застосовується значний обсяг вибірки, що дозволяє провести статистично обґрунтований аналіз отримуваної інформації, в якісних - кількість учасників може бути від 1, як, наприклад, в глибинному інтерв'ю, до 8-12 чоловік, як у фокус-групі. Основна відмінність полягає у тому, що кількісне дослідження відповідає на питання "хто?" і "скільки?". Якісне дослідження відповідає на питання "як саме?" і "чому?", що допомагає вивчити мотиви поведінки різних груп, їхні очікування, надії, переживання, особливості особистого досвіду тощо.
Перевага якісних методів соціологічного дослідження полягає у тому, що вони дозволяють не тільки констатувати наявність явища, а й виявити можливі причини та наслідки його виникнення. Основний недолік якісних методів соціологічного дослідження полягає у тому, що при малій (обмеженій, нерепрезентативній) вибірці вони не дозволяють давати коректну кількісну оцінку визначених параметрів.
61
