Сучасний стан функціонування сім’ї загалом є критичним. Показниками цього є: катастрофічні по-гіршення матеріального благополуччя сім’ї, відсутність нормальних умов для її життєдіяльності, зниження народжуваності, динаміка розлучень, дисфункційний розвиток сім’ї, які проявляються в підвищенні сімейної напруги, незадоволенос-ті, подавленні почуттів, співзалежності.
Сучасні тенденції у функціонуванні української сім’ї:
- Все більшого розвитку набуває неповна і позашлюбна сім’я.
- Багато чоловіків і жінок свідомо не вступають у шлюб, а задоволення по-треби в коханні пов’язують із пошуком сексуального партнера, а не створенням сім’ї.
- Дошлюбна поведінка молоді характеризується активними сексуальними пробами на фоні недостатньої психосексуальної обізнаності.
- Зростає кількість молодих сімей (до 39%), основним мотивом заключення шлюбів яких було “народження дитини”. За нашими даними значна доля таких сімей (до31%) розпадається протягом трьох років.
- Серед мотивів вступу в шлюб у молоді домінують раціональний і матеріа-льний розрахунок.
- В дошлюбній поведінці молодих людей спостерігається неадекватно-завищені вимоги до особистості партнера і до шлюбу в цілому (частіше у жінок), що веде до відмови від створення сім’ї і самоактуалізації особистості в профе-сійній діяльності.
- В установках на лідерство і керівництво в сім’ї значна частина чоловіків (72%) віддають перевагу чоловіку, більша частина жінок орієнтована на демок-ратичну сім’ю. Але в сімейному житті багато молодих жінок виявляють тенден-цію до домінування і маніпуляції партнером, дітьми.
- Сучасні сім’ї і вступаючі в шлюб стійко орієнтовані на малодітну сім’ю.
- Більшість пар (з різним сімейним стажем) не схильні до співробітництва, пошуку шляхів стабілізації відносин, у них не сформовані соціально-психологічні уміння вирішувати міжособистісні проблеми. Все це формує уста-новку на розлучення як засіб вирішення конфліктів і напруги.
- Протилежність мотивів, цілей, функціонально-рольових позицій, особисті-сних характеристик молодого подружжя все більше ускладнює адаптації до шлюбу, зменшує гнучкість і толерантність партнерів, скорочує тривалість адап-тивного періоду молодої сім’ї, наближає їх до розлучення.
- “Хвороба сім’ї” понижує її психотерапевтичну функцію і здатність само-стійно долати труднощі і переборювати кризові періоди.
- Сучасна сім’я характеризується дезінтегрованістю і незахищеністю її чле-нів перед зовнішніми факторами.
- Аналізуючи якісні показники сімей, відмічено, що середню сучасну сім’ю відрізняє: закритість, консервативність, дисгармонійність, корпоративність у відносинах.
- Прослідковується зростання кількості розлучень людей похилого віку.
- Збільшується кількість жінок незадоволених сексуальними відносинами з чоловіком.
- Збільшились скарги подружжя на сексуальні дисфункції, які детерміновані психологічними факторами.
- Погіршуються батьківсько-дитячі відносини. Відомий американський до-слідник D.Bradshow рахує, що джерелом кризи сім’ї виступають батьківські но-рми, які, не дивлячись на розвиток суспільства, залишаються незмінними вже протягом 150 років.
Отже, основні сучасні тенденції розвитку сім'ї, зумовлені станом українського суспільства, можуть бути зведені до таких:
• по-перше, шлюб, що лежить в основі сім'ї, стає рівноправним, добровільним, вільним від примусу, корисливості, втручання чи тиску третіх осіб;
• по-друге, дотримується принцип егалітарності, не обмежуються права й не принижується гідність жінок і чоловіків, що забезпечує кожному з них рівні можливості професійного та духовного зростання;
• по-третє, в сучасній сім'ї долається відчуження подружнього життя; системою прав та обов'язків створюються реальні передумови для усунення суперечності між любов'ю та обов'язком;
• по-четверте, суспільство об'єктивно зацікавлене у зміцненні шлюбно-сімейних стосунків не шляхом зовнішнього тиску на сім'ю, правових та інших заборон, а за рахунок зростання її внутрішньої згуртованості, посилення подружньої і батьківської відповідальності.
55.
