Девіантна поведінка – це дія, вчинок людини, що не відповідає нормам та очікуванням , які офіційно встановлені або фактично склалися в даному суспільстві
Розрізняються три підходи у визначенні девіантної поведінки:
- Девіантність може розумітися ,як поведінка, що порушує встановлені норми
- Девіантність розглядається , як порушення прав людини
- Девіантність, як соціальна конструкція , тобто явище, що створюється.
Вихідним для третього підходу є усвідомлення того. Що значна кількість існуючих соціальних феноменів , інститутів, або так званих соціальних актів, не стільки наявні об’єктивно, скільки штучно або соціально сконструйовані. Тобто суспільство та держава, вважаючи за необхідне реагувати на певні соціально значущі типи поведінки, тим самим створює те, що можна вважати нормальною поведінкою, а що – відхиленням від неї.
Функції девіантної поведінки:
1) девіантна поведінка підтверджує культурні цінності та норми:люди керуються певними цінностями, що впо¬рядковують їх життя. Однак, будь-які цінності та норми обов'язково передбачають свою протилежність, а це і є девіантна поведінка.
2) реаікція на девіантність уточнює межі морального: вважаючи окремих людей девіантними, суспільство розмежовує те, що має бути, та те, чого бути не повинно.
3) реакція на девіантність сприяє соціальному об'єднанню: звичайна реакція людей на істотний рівень девіантності є спільним обуренням. Тим самим люди підтверджують соціальні та моральні зв'язки, що їх об'єднують.
4) девіантна поведінка штовхає до реалізації соціальних змін: девіантні люди зсувають межі можливого для сус¬пільства, пропонуючи альтернативи існуючому стану речей та штовхаючи суспільство до змін. Те, що сьогодні розуміється як девіація, завтра обер¬тається нормою: згадаємо лише будь-яку релігію
Поняття девіації є відносним. Уявлення про норму і девіацію пов’язані із соціальним контекстом і не співпадають у різних суспільствах і навіть у субкультурах. Дії людей не є добрими чи поганими за своєю природною суттю; норма і девіація визначаються соціально. Кожне суспільство виробляє свої взірці соціально прийнятної поведінки. Тому те, що в одному суспільстві чи групі є нормою, в іншому — може бути розцінене як девіація. Скажімо, відкрите обличчя жінки недопустиме у тих суспільствах, які живуть за законом шаріату. Так само у різних країнах є різне ставлення до абортів, проституції, азартних ігор, вживання наркотиків.
Позитивні наслідки для суспільства:
1. Девіантна поведінка підтверджує межі культурні цінності та норми. Люди я к правило керуються певними цінностями, що впорядковують їх життя , однак цінності та норми мають свої протилежності, а це і є девіантна поведінка. Отже позитивною рисою девіації є те що вона повинна бути для визначення та підтримання різноманітних цінностей та норм.
2. Реакція на девіацію уточнює межі морального. Вважаючи деяких людей девіантами, суспільство розмежовує те що повинно бути та те чого бути не потрібно.
3. Реакція на девіацію сприяє соціальному об’єднанню, так як звичайна реакція на девіацію є спільним обуренням. Тим самим люди підтверджують соціальні та моральні зв’язки, що їх об’єднують.
4. Девіантна поведінка штовхає до реалізації соціальних змін. Девіанти зсувають межі можливого для суспільства, пропонуючи альтернативу існуючому стану речей та штовхаючи суспільство до змін.
До негативних наслідків девіантної поведінки можна віднести наявність хаосу в наслідок не дотримання норм та законів суспільства. Без дотримання норм людина може вважати що будь яка дія є все дозволеною і що не має ніяких обмежень, через це девіантна людина може приносити шкоду оточуючим людям.
45.
