пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

Соціалізація: визначення, принципи, види та агенти. Відмінності між соціалізацією дорослих та дітей. Випадки «манглі» та госпіталізм.

Головним соціальним процесом, через який здійснюється взаємодія між особистістю та суспільством, є процес соціалізації.

Соціалізація – процес інтеграції індивіда в суспільство, у різноманітні типи спільнот( група, соціальний інститут, соціальна організація) шляхом засвоєння ним елементів культури, соціальних норм і цінностей, на основі яких формуються соціально значущі риси особистості.

Агентами соціалізації є сім’я, сусіди, ровесники, вихователі та вчителі, колеги і знайомі, засоби масової інформації, соціальні інститути, насамперед культурновиховні, референтні групи тощо.Соціалізація здійснюється протягом усього життя людини, поділяючись на первинну (соціалізація дитини) та вторинну ( соціалізація дорослих). Це відбувається тому, що умови життя людини, а значить і вона сама, постійно змінюється, вимагають входження у нові соціальні ролі та змін статусу, інколи докорінних. Але якщо під час соціалізації дитини головною для неї є соціальна адаптація (пристосування до суспільного середовища), то для соціалізації молодої і навіть соціально зрілої людини основну роль відіграє інтеріоризація (формування внутрішньої структури людської психіки, переведення елементів зовнішнього світу у внутрішнє „Я” особистості).Результатом інтеріоризації є індивідуальність особистості. З. Фрейд виокремлює такі механізми соціалізації :

- імітація – усвідомлені спроби дитини копіювати і наслідувати поведінку дорослих і друзів;

- ідентифікація – засвоєння дітьми поведінки батьків, соціальних цінностей і норм як власних.

- Почуття сорому і провини – негативні механізми соціалізації, що забороняють і придушують деякі моделі поведінки.

Ці механізми спрацьовують переважно на стадії дитинства. Але думки Фрейда були пристосовані деякими соціологами і до стадії дорослого життя особистості.

Залежно від віку індивіда розрізняють чотири основних етапи соціалізації: 1. Соціалізація дитини. 2. Соціалізація підлітка (нестійка, проміжна). 3. Тривала(концептуальна) цілісна соціалізація (перехід від юності до зрілості у період від 17-18 до 23-25 років). 4. Соціалізація дорослих.

Процес соціалізації особи має дві форми соціальну адаптацію та інтериоризацію Поняття адаптація введено в біології для визначення пристосування структури та функції організмів до умов існування і звикання до них. Адаптація – обовязковий етап включення людини в систему суспільних відносин.

Ученим відомо не так вже й багато дітей-мауглі. Перший документально підтверджений випадок дитини, яка прожила перші роки свого життя поза сферою так званих нормальних людських контактів, датується 9 січня 1800р., коли „з лісу, неподалік від села Сен-Серен у південній Франції, вийшло дивне створіння”. Як незабаром з”ясувалося, то був хлопчик віком років 11-12, але хоч він ішов на двох ногах , всеж більше скидався на дикого звіра, ніж на людину. Ві видавав лише дивні звуки і гарчання.

Інший приклад – це справжній випадок мауглі. Англійські місіонери в Індії знайшли дівчинку у віці приблизно 8 років. Вважається, що батьки кинули її напризволяще ще тоді коли вона була ще грудною дитиною; також вважається , що вижила дівчинка завдяки вовкам. Коли її знайшли ,то цілком природно, дівчина вкрай вороже ставилася до інших людей, бігала без одягу просто неба та споживала сире м’ясо.

Далі хронологічно і змістовно йдуть 2 схожих випадки: Анна та Ізабелла. Внаслідок несприятлих сімейних обставин обидві дівчинки були насильно ізольлвані від інших людей та обмежені в емоційних стосунках з батьками.

Зважаючи на ці дані, соціобіологи останнім часом дещо відійшли від своїх попередніх, як виявилося, спрощених уявлень. Так повертаючись до дітей –мауглі, Ст. Пінкер, один з провідних психолінгвістів, визнає : „Серед тих дітей –мауглі, яких знаходять по лісах або в домівках психічно неповноцінних батьків після пубертатного віку, деякі опановують слова... проте вони ніколи не бувать здатні на те, щоб опанувати граматику мови в повному обсязі”.

За напрямком впливів факторів, що соціалізують:

- інтериоризація - засвоєння, долучення до загальнолюдського досвіду, внаслідок чого цей досвід стає надбанням особистості, здійснює вплив на становлення особистості. Формування внутрішньої структури людської психіки, переведення елементів зовнішнього світу у внутрішнє "Я" особистості. Результатом інтеріоризації стає індивідуальність особистості.

- екстериоризація - об'єктивація внутрішнього світу людини в її практичній діяльності та спілкуванні.

За мірою цілеспрямованості:

- стихійні впливи на особистість соціального середовища, що мають іноді різноспрямований характер;

- цілеспрямовані впливи в умовах соціальних інститутів освіти та виховання в інтересах особистості й суспільства.

За позитивністю механізми соціалізації поділяються на (Н. Смелзер на основі підходу З. Фрейда):

- позитивні - ті, що формують бажані якості особистості: імітація (усвідомлені спроби дитини копіювати і наслідувати певну модель поведінки; ідентифікація(спосіб засвоєння дітьми поведінки батьків та інших значущих дорослих, соціальних установок, цінностей і норм як своїх власних);

- негативні - ті, що перешкоджають появі у дитини соціально небажаних форм поведінки: почуття сорому (зазвичай, асоціюється з відчуттям, що вас викрили і зганьбили), й почуття провини, (коли мова йде про покарання самого себе, пов'язується з внутрішніми переживаннями і муками совісті, незалежно від інших людей).

Відмінності між соціалізацією дорослих та дітей.

 

Процес соціалізації будь-коли закінчується. Найінтенсивніше соціалізація ввозяться дитинстві і юності, але розвиток особистості триває й у середньому і похилому віці. Д-р Орвиль Г.Брим (1966) стверджував, що є такі різницю між соціалізацією дітей і дорослих.

1. Соціалізація дорослих виражається головним чином зміні їхнього зовнішнього поведінки, тоді як дитяча соціалізація коригує базові ціннісні орієнтації.

2. Дорослі можуть оцінювати норми; діти можуть лише засвоювати їх.

3. Соціалізація дорослих часто передбачає розуміння те, що між чорним та білим є безліч «відтінків сірого кольору».

Соціалізація у дитинстві будується на повному покорі дорослим у виконанні певних правил. А дорослі пристосовуватись до вимог різних ролей на роботі, вдома. На громадських заходах тощо. Вони змушені з'ясовувати пріоритети за скрутних умов, потребують використання таких категорій, як «більш добре» чи «менш зле». Дорослі який завжди погоджуються з батьками; дітям ж ми дано обговорювати дії батька чи матері.

4. Соціалізація дорослих спрямовано те що допомогти людині опанувати певними навичками; соціалізація дітей формує переважно мотивацію їхньої поведінки.

 

44.


04.12.2016; 13:28
хиты: 110
рейтинг:0
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь