Історія виникнення середнього класу є дуже заплутаною та в деяких моментах незрозумілою. Проблема полягає в тому, що спочатку середній клас розглядався як буржуазія.
Іммануель Валерштайн вказав на те, що це поняття с самого початку містило в собі аномальність та двозначність. Аномальність полягала в тому, що при виникненні цього поняття в структурі суспільства місця для буржуазії не було. А двозначність полягає в тому, що це поняття розглядалось кожним по різному, для одних це було компліментом, а для інших образою. Згодом буржуа почали називати клас, що розташовувався між лордами і кріпосними, тоді двозначність почала полягала і в тому, хто саме належить до цього класу. Стиль життя буржуа можна було протиставити кожному з інших класів. На противагу кріпосних, стиль життя буржуа передбачав комфорт, манери, але при цьому, на противагу благородних, передбачав відсутність розкоші, і деякий дискомфорт у суспільстві.
З часом це поняття зазнало декілька метаморфоз і після ІІ Світової Війни остаточно втратило своє початкове значення. Тепер буржуа і середній клас були зовсім різними поняттями. Середній клас це був проміжний клас між «Буржуазією», або як їх ще називали «капіталістами» або «управлінцями вищого рівня», та «пролетаріатом», або «робітничим класом».
В наш час поняття «середнього класу» можна звести до того, що це частина суспільства, що характеризується середнім доходом, середньою або вищою освітою, а також дотримується в основному конформістських поглядів, що є дуже важливим чинником у формуванні стабільної системи.
Про конформістську поведінку середнього класу говориться у теорії технічності середнього класу, тобто люди, приналежні до нього в основному не мають індивідуалістського підходу до вирішення проблем, це стосується і менеджерів середнього рівня, які діють в основному по шаблону, не порушуючи правила і йдуть по шляху найменшого ризику. Люди, що належать до середнього класу згодні зі станом системи, тому всі свої конфлікти, на відміну від нижчого класу, вирішують у межах системи.
Неоднорідний характер середнього класу до певної міри також можна визначити поняттями, які запропонували Райт і Паркін. Люди середнього класу перебувають у «суперечливому класовому положенні» і ситуації «подвійного перекриття» в тому розумінні, що вони постійно знаходяться в конфліктних відносин. Так, як мобільність у середньому класі є найвищою і кількість нових вакансій з’являється в основному саме у ньому, люди, що належать до середнього класу намагаються стримати мобільність нижчого класу і намагаються отримати всі можливості для власного розвитку. З одного боку це сприяє збільшенню, відносно класів, стабільності системи – кожен залишається на відведеному йому місці, але з іншого боку висока мобільність заважає встановленню класової свідомості та норм, що регулюють відносини між людьми, що згодом перешкоджає контролю над системою.
Також не можна пропустити той факт, що досі йдуть суперечки щодо того, кого саме зараховувати до середнього класу. Після розділення управління і влади на два різні поняття у ХХ ст., стало незрозумілим хто ж керує системою. Якщо розглядати теорії політології, то керує системою той, хто може керувати процесами виробництва та ін.. Саме після розподілу керування в більшій мірі перейшло до середнього класу. З’явились власники капіталу та люди, що їм керують. В суспільстві встановилась нова легітимність, що на відміну від старої полягала не в історичних здобутках і традиціях, а базувалась на рівні знань. Хто розумніший, тобто, хто має кращу освіту, той і керує. Але нижчий клас не приймає такого нового порядку, що призводить по виявлення невдоволеності та, як наслідок, порушення стабільності системи.
8.
