Гончарні (
керамічні) вироби — ужитковий посуд, культові, декоративні речі, елементи архітектури, кахлі для печей, забавки. В усій Україні здавна побутував керамічний, переважно полив'яний, посуд у формі різних звірів, птахів, людей. школу, очевидно, першу на українській землі, у XI ст. організувала сестра Володимира Мономаха Ганна. В ній навчали майстринь, котрі
вишивали речі церковного вжитку, князівський одяг тощо. Вишивка традиційно тримається на індивідуальній творчості, хоча інтенсивно переходить на перкалі, шовк та інші тканини промислового виробництва, а фабричні різноколірні нитки (заполоч, волічка, гарус тощо) у народних вишивальниць користується зростаючим попитом. Кінець XIX початок XX ст. — це період, коли вишивка набула масового застосування на жіночому і чоловічому одязі. На землях України
ткацтво було відоме вже в часи Трипільської культури.XI-XIIВироблялипереважно полотно на сорочки, хустки, постільтощо. Розвивалося і виробництвововняних тканин, з яких шили верхнійодяг.Уже в XIII—XIV ст. майстриволоділи складною технікоювізерунковоготкання і плетіння. Економічний розвиток міст, торгівлі зумовив поступове витіснення цехів удосконаленішою формою організації виробників — мануфактурою. В XVII—XVIII.
Килими.Ними накривалистоли, ослони, скрині, постіль, підлоги, завішувалистіни, покривали сани, вони входили до вінамолодої, їхвикористовували і на похоронах. Їх орнамент був скромний: паралельні смуги з геометричних візерунків. Барвники виготовляли з рослин, наприклад, лушпиння цибулі, кори вільхи, дуба, ягід крушини тощо. З комах — червця та кошенілі — отримуваличервонийбарвник. Ткали ручним способом на вертикальних і горизонтальнихверстатах. Усікилими, щовиробляли в Україні, можнаподілити на два основнихвиди: гладенькі (основний) та ворсові.
Художняобробкадерева:різблення.В побутіскульптурнерізьблення не набулоширшогорозповсюдження, — виготовлялизабавки, подекудидеталівжиткових речей, наприклад, фігурні ручки-держакиковшівтощо. Переважновоно мало утилітарнепризначення.Для церковного інтер'єру, капличок, подекуди і житлавирізувализображеннясвятих, біблійних та євангельськихперсонажів.Інкрустація.Випалювання
.Гутнескло. (кварцовийпісок, дерево).прикрас — браслетів, перстенів, намиста, окремихвидів посуду, наприклад "скляниці" та ін. Майстри знали секретивиготовленнярізноколірноїсмальти.
Метал, переважно кольоровий, використовували здебільшого для оздоблення дерев'яних і шкіряних речей, палиць, тобівок, чересів тощо, або ж з нього виготовляли різні предмети вжитку, зокрема люльки. Великою популярністю користувалися литі, оздоблені орнаментальними мотивами, виконані різними техніками пряжки, застібки, лускоріхи, гольники.( солярні знаки.)
Шкіра. передусім для виготовлення взуття. обкладинки до книг, використовували її також у військовій справі (сідла, піхви, збруя тощо).
Ковальство. Вже трипільці вміли методом кування з міді виготовляти певні речі. XIV—XV ст. ковальські об'єднання-цехи. XVI — початку XVII ст. решітки балконів, окуття вхідних дверей, обковані залізом скрині. Виготовляли мотики, сокири, сікачі, кресала, навіть такі оригінальні музикальні інструменти, як дримби.
Вироби з каменю. В часи Київської Русі популярними були нагрудні кам'яні іконки та хрести.спорудження святилищ. матеріалу — пісковика. з середини XIX ст. Тисячі кам'яних пам'ятних хрестів з рельєфними розп'яттями, символікою, контррельєфними написами проскасування панщини
. плетіння з рослинних матеріалів. лози, рогози, соломи, коренів тощо. XIX ст. Виникли так звані кошикарськішколи.
Прикраси. З XIX ст. в Україні популярними стали вироби з бісеру. З фабричних намистин із фарфору та кольорового скла в домашніх умовах виготовляли гердани, "силянки", крайки.
