традиційний одяг виконує низку функцій: захисну, апотропеїчну (оберегову), естетичну, етнодиференціюючу(засвідчує належність людини до певної етнічної спільноти), соціальну(якість тканин, з яких виготовляли одяг, кількість прикрас та інших доповнень до костюма.), статево-вікову(хлопчики тривалий час не носили штанів, натомість верхнім одягом їм, як і дівчаткам, слугувала довга сорочка. Право носити окремі види головних уборів та поясного одягу безпосередньо пов'язувалося з переходом у категорію дорослих. Однією з ознак дівочого стану був дозвіл ходити з відкритим волоссям і носити вінок.). У всіх українців була вишита сорочка, шаровари(юпка). Дівчатка плели собі вінки кожна квітка і кожна стрічка щось означала. Одяг українців залежав від місця проживання та матеріального становища населення.
Сорочки шили з двох шматків полотна і була вона довгою, вишитою біля шиї та на рукавах. найдавніша частина одягу, важкий вовняний
пояс, носили жінки і чоловіки.
Запаска — незшитий поясний жіночий одяг, прямокутний кусок вовняної або шовкової тканини з зав'язками. Давніше носили тільки одну запаску, в 19 ст. носили вже дві одну ззаду і одну спереду, яку одягали замість фартуха.
Фартух — на півночі носили білі, на Волині вишивали фартухи.
Спідниця— були ткані або полотняні, з вибитим узором або без узору.
Свита— вбрання верхньої частини тіла, рід сучасного пальто, переважно білого кольору.
Кобеняк— верхній плечовий широкий одяг без стану, рід сучасного плаща.
Кептар— частина одягу без рукавів. Носили жінки і чоловіки.
Кожух— хутряний одяг подібний на кептар, але з рукавами і довший.
Взуття : зі взуття носили личаки, постоли, ходаки, черевики або чоботи.
Шапка — шапки носили баранячі, з сукна або шкіряні.
Вінок З живих квітів носили маки, чорнобривці, волошки, рожі (мальви), восени — жоржини та крокуси). одяг насамперед захищав тіло людини від несприятливих природно-кліматичних умов — холоду, спеки, дощу, снігу, морозу, вітру, укусів комах тощо.
