. В Україні історично склалися три основні соціально-економічні типи сільських поселень: село, присілок, хутір. Декілька окремих осель або груп дворів (які відомі під такими назвами, як кут, кінець, оседок, селище, село, дворище, земля, хутір), розростаючись, поступово утворювали село. Мешканці села були об'єднані в сільську громаду, за якою закріплювалася певна територія, податки, обов'язки та ін. Центром традиційно вважалася територія поблизу церкви або приміщення громадського самоуправління. До виробничо-побутових об'єктів українського села ХІХ — початку XX ст. належали кузня, млин, корчма, крамниця, громадська комора та ін. Присілки виникали внаслідок нестачі землі в селах і розташовувалися поза межами їхніх сельбищ. Адміністративно вони підпорядковувалися селу, на землях якого виникали. хутір. Здебільшого це малодвірне, нерідко однодвірне, поселення. За сприятливих обставин окремі села перетворювалися на містечка.
