. на території України перші максимально достовірні дані про кількісний та якісний склад населення були отримані лише в 1897 році, коли в Російській імперії було проведено Перший загальний перепис. на рубежі Х–ХІ ст. у Південно-Західній частині Київської Русі (нинішні українські етнічні території) проживало приблизно 2 млн. осіб. В цілому ж період ХІ – початку ХІІІ ст. виявився сприятливим для зростання кількості населення, що пояснювалося відносно стабільним поступальним розвитком країни, відсутністю тривалих і масштабних внутрішньополітичних протистоянь та неучастю Київської держави у зовнішніх військових конфліктах, які, як правило, спричиняють значні демографічні втрати. У 40-х роках ХІІІ ст. населення Київської Русі зазнає першого потужного демографічного удару, спричиненого монголо-татарською навалою. починаючи з ХV ст., чисельність населення етнічних українських земель хоча й незначними темпами, але невпинно зростала: 1400 р. – 3,7 млн., 1500 р. – 4,4 млн., 1600 р. – 5,3 млн. І це при тому, що з середини ХVІ ст. українські землі зазнають постійних демографічних втрат з боку Кримського ханства. Щорічні грабіжницькі походи кримських татар забирали 20-30 тисяч українців, а в окремі роки й більше. Так, у 1593 р. ця цифра склала 55 тис. Більш як століття українці складали переважну більшість живого товару, який продавався на невільницьких ринках Криму та використовувався як дешева рабська сила в татарських господарствах. Особливо масові втрати чоловічого населення почалися з початком визвольної війни під проводом Б.Хмельницького проти Польщі (1648-1657 рр.), а згодом продовжились і в роки братовбивчої громадянської війни (1657-1686), яка неспроста ввійшла в нашу історію під назвою “Руїна”. кількість населення в Україні в другій половині ХVІІ ст. скоротилося з 5 до 2 млн. Значна частина українців Правобережжя змушена була тікати від нестерпного польського гніту і переслідувань на Лівобережну Україну. Фактично саме за рахунок мігрантів населення цього регіону до кінця ХVІІ ст. навіть дещо зросла з 1, 2 до 1,8 млн. Упродовж останнього тисячоліття чи не найтрагічнішим для українського етносу у демографічному плані виявилось ХХ ст., і особливо перша його половина. Україна впродовж ХХ ст. втратила, як мінімум 50 млн. померлих і ненароджених етнічних українців. Ці цифри промовисто свідчать, що з-поміж європейських народів українці зазнали у ХХ ст. чи не найнищівнішого геноциду і етноциду.
