В епоху неоліту, у мідний та бронзовий віки триває поступовий перехід до продуктивних форм господарства — землеробства і скотарства.Носії цієї культури жили у досить великих населених пунктах, будували зручні двоповерхові будівлі" вшановували власних богів, мали оригінальні уявлення про будову Всесвіту.
У наступні століття формуються кіммерійці( І тисячоліття до н. е.) Згодом їх підкорили племена скіфів.Скіфів витіснили сармати.( осілості та орного землеробства в долинах річок. Вони були обізнані з обробкою заліза, ткацтвом, виготовленням посуду, вели жвавий обмін товарами).
У середині І тисячоліття до н. е. виникають рабовласницькі античні держави-поліси Північного Причорномор'я — Ольвія, Tipa, Херсонес Таврійський, Пантікапей, Феодосія, які були центрами землеробства, рибальства, ремесел, торгівлі.
У III—VI ст. у (готи, гуни та ін.).
У IV—VII ст. антів, а пізніше русів або росів. Назва "Русь" пізніше поширилася на все східнослов'янське населення. Вважається, що слов'янські племена сформувалися із різних етнічних і расових спільнот, які жили у давні часи на широких просторах Східної та Центральної Європи.серед східних слов'ян формуються феодальні відносини, виникають племінні союзи (полян, сіверян, білих хорватів, дулібів, тиверців тощо), а згодом — ранньофеодальні державні об'єднання-князівства. праслов'янська мова, як і сучасні живі слов'янські мови, зазнавали найбільше впливів, з одного боку, балтських мов, з іншого — іранських. У IX ст. Київське і Новгородське князівства об'єднуються в одну державу — Київську Русь, яка стала однією 8 наймогутніших у середньовічній Європі. У XII ст. на зміну назві "Русь" стосовно українських земель приходить назва "Україна", з появою якої український етнос виступає на політичній арені як окремо сформована історична спільнота. Вперше термін "Україна" згадується в "Іпатіївському літописі" під 1187 р.
