Компетенція (лат. - відповідність, узгодженість) - сукупність установлених в офіційній формі прав і обов'язків, тобто повноважень будь-якого органу чи посадової особи, які визначають можливості цього органу або посадової особи приймати обов'язкові до виконання рішення, організовувати та контролювати їх виконання, вживати у необхідних випадках заходи легального примусу.
Компетенція Верховної Ради України - це її права та обов'язки, форми та методи їх реалізації, а також предмети відання. Предмет відання Верховної Ради України - це той суспільний простір, на який поширюється владно-регулюючий вплив парламенту за допомогою видання ним відповідних правових актів.
Конституція України визначила широку компетенцію Верховної Ради України, яку за суттю та призначенням можна поділити на такі види: законодавча, установча, контрольна, фінансово-бюджетна, квазісудова тощо.
Законодавча компетенція Верховної Ради України зумовлює винятково важливе значення парламенту в конституційній системі державних органів. Основний зміст законодавчої компетенції Верховної Ради України - це її права та обов'язки у сфері розробки, прийняття Конституції і законів України та інших правових актів, внесення до них змін та доповнень, визнання їх такими, що втратили чинність, а також надання згоди на обов'язковість міжнародних договорів на території України.
Установча компетенція Верховної Ради України - це її діяльність у сфері утворення, призначення, реорганізації та ліквідації інших державних органів. Установчу компетенцію Верховної Ради України доцільно класифікувати на внутрішню та зовнішню.
Контрольно компетенція Верховної Ради України - це її права та обов'язки у сфері нагляду за дотриманням законів у діяльності інших органів публічної, в тому числі державної влади та посадових осіб.
Бюджетно-фінансова компетенція Верховної Ради України - це права та обов'язки парламенту щодо затвердження і реалізації ним фінансової політики та бюджету держави.
Комітет здійснює законопроектну роботу, готує, попередньо розглядає питання, віднесені до повноважень Верховної Ради України, та виконує контрольні функції у таких сферах відання:
державна політика у сфері соціального захисту громадян;
державне соціальне страхування;
соціальні гарантії, забезпечення достатнього життєвого рівня людини та повернення заощаджень населенню;
державна політика у сфері регулювання трудових відносин та зайнятості населення;
розвиток соціального партнерства, діяльність громадських об'єднань — сторін соціального партнерства;
діяльність соціальних фондів.
Законодавчу основу для управління соціальним страхуванням забезпечує Верховна Рада України шляхом прийняття законів. До повноважень Верховної Ради України належить затвердження загальнодержавних програм соціального розвитку (п. 6 ст. 85 Конституції України). Виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав, основні обов'язки громадянина (п. 1 ст. 92); основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, охорони здоров'я (п. 6 ст. 92). Виключно законом встановлюються Державний бюджет України, податки і збори (п. 1. частини другої ст. 92). У Державному бюджеті встановлюються видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення окремих категорій населення.