Сутність торговельного капіталу

Білет №35

Завдання 1

1. Сутність торговельного капіталу полягає в тому, що він виступає як відокремлена частина промислового капіталу і займається не просто реалізацією товарів, а перетворенням товарного капіталу в грошовий. Торговельний капітал виконує функцію промислового капіталу в сфері обігу, авансується особливою категорією підприємців – торгівцями й постійно перебуває у сфері обігу. Він виступає лише в двох формах – грошовій і товарній.

Торговий капітал історично передував промисловому капіталу Для його функціонування потрібен був певний рівень розвитку товарного виробництва, товарний і грошовий обіг. Всі ці умови існували задовго до капіталізму, що й послужило матеріальною передумовою появи торгового капіталу.

З виникненням капіталізму торговий капітал втрачає свою самостійність. Він, як зазначав К. Маркс, існує вже як агент промислового капіталу. На ранній стадії капіталістичного виробництва функціями виробництва товару і його реалізації займалися одні й ті ж самі капіталісти. Проте з розвитком капіталізму, в міру загострення конкурентної боротьби функції реалізації відособлюються. Можливість такого відособлення міститься вже в самому характері руху Промислового капіталу в процесі відтворення. На третій стадії кругообороту рух капіталу зводиться до перетворення товарного капіталу в грошовий (Т' - Г'). Основне завдання промисловця - виробництво Додаткової вартості, а функція реалізації товару для нього побічна. Тому Й вона відособлюється й обслуговується операціями торгового капіталу. Формула руху (кругообороту) торгового капіталу така ж, як і загальна формула капіталу, тобто Г - Т - Г '. Як бачимо, даний капітал обмежується лише сферою обігу

Хоча торговий капітал не бере безпосередньої участі у виробництві вартості і додаткової вартості, проте він опосередковано сприяє збільшенню маси додаткової вартості і середньої норми прибутку, а отже й ВНП і національного доходу.

Із самої формули руху торгового капіталу (Г - Т - Г ') видно, що функціонування торгового капіталу своєю кінцевою метою має одержання прибутку
Промисловий капіталіст продає товар торговому капіталістові по ціні, яка покриває витрати на виробництво товару і забезпечує середню норму прибутку на капітал. Ця ціна є нижчою від суспільної ціни виробництва товарів. Торговий капіталіст продає товари по ціні, яка покриває його затрати на купівлю і продаж товару і забезпечує йому середню норму прибутку на торговий капітал. Ця норма прибутку така ж сама, як і в промислового капіталіста) Ціна, по якій торговий капіталіст реалізує товар, відповідає суспільній ціні виробництва

Для здійснення процесу обігу капіталу на першій і третій стадіях кругообороту потрібні додаткові затрати.
Витрати уречевленої і живої праці, пов'язані з перетворенням капіталу із грошової формну товарну і з товарної в грошову, є витратами обігу.
Витрати обігу діляться на дві групи: чисті витрати обігу і додаткові витрати виробництва та обігу (продуктивні витрати обігу)

До чистих витрат обігу належать:

• витрати, пов'язані безпосередньо із зміною форм вартості (тобто затрати на купівлю і продаж. Вони не створюють додаткової вартості);
• витрати, пов'язані з веденням обігу в грошовій формі (затрати на оплату праці бухгалтерського персоналу, купівлю канцтоварів і т.д. Ці витрати також не створюють додаткової вартості);
• витрати по забезпеченню грошового обігу (чеканка монет, друкування паперових грошей, папір, витрати кредитної системи і т.д.).

До продуктивних витрат обігу належать:
1) витрати зберігання - тобто витрати уречевленої і живої праці *а зберігання різних видів запасів (на будування складів, елеваторів, на перевірку, сортування, упаковку товарів, на оплату праці працівників складського господарства). Але якщо зберігаються запаси зі спекулятивною метою, або це зберігання викликане труднощами в збуті, то витрати на зберігання будуть чистими витратами;
2) витрати транспорту - тобто витрати на перевезення товарів з місць виробництва до місць споживання. Торговельний прибуток — являє собою виражений у грошовій формі чистий дохід підприємця на вкладений капітал, що характеризує його винагороду за ризик здійснення торговельної діяльності, і представляє собою різницю між сукупним доходом і сукупними витратами в процесі здійснення цієї діяльності

2)До виникнення грошей люди безпосередньо обмінювали товари на товари, що нині називається бартером. Пізніше з’явились гроші, які значно полегшили товарний обмін.

У своїй еволюції гроші виступали у формі товарних (металевих), символічних (паперових), кредитних і нового виду кредитних-електронних. Товарні гроші. За своїм місцем у товарному обміні гроші - це особливий товар, що має властивість обмінюватися на будь-який інший товар, тобто є загальним еквівалентом. Товарна природа грошей визначається передусім їх походженням. Вони виникли як продукт товарного обміну, коли ринок стихійно висунув з товарного світу один - найбільш придатний за своїми природними та фізичними властивостями виконувати роль загального еквівалента. Як засіб обміну гроші вперше з’явились в історії людства у вигляді товарів. 

 Товарні гроші мали подвійне існування - як звичайний товар і як гроші.

На їх місце ринок стихійно висунув різні метали, серед яких було також срібло і золото. Спершу металеві гроші виступали у формі злитків срібла або золота, а пізніше у формі монети. Монета виявилася найдосконалішою формою дійсних грошей, тобто тих, що функціонують в обігу з власною субстанціоналною вартістю. Найбільшого розвитку вона досягла в період золотого монометалізму, формою існування якого був золотомонетний стандарт.

Грошима у сучасному розумінні є монета, паперові гроші, засоби, що замінюють гроші (чеки, векселі, кредитні картки), банківські рахунки, міжнародні гроші.

Монети.

В Україні перші монети було викарбувані за часів Володимира Великого наприкінці Х ст. Їх робили з золота і називали злотниками; на монеті було зображено тризубець. Спочатку в обігу були так звані справжні монети - зливки дорогоцінних металів з державним посвідченням їх вартості. У ХХ ст. монети стали символічними грошима, бо їх карбують з малоцінних металів, вартість металу, що містить монета, менше ніж зазначена на ній вартість. Монети використовуються для розмінювання паперових грошей.

Паперові гроші.

Ними є банкноти, або банківські білети. Банкнотом у середні віки називали посвідчення, видане банкіром, про те, що він одержав на зберігання певну кількість золота і зобов'язується повернути його на вимогу власника. До паперових грошей належать також казначейські білети. Їх випуском займається міністерство фінансів для покриття державних витрат. Казначейські білети ніколи не обмінювались на золото.

Засоби, що замінюють гроші.

До замінників грошей належать чеки, векселі, кредитні картки.

Чек - наказ власника банківського рахунку перерахувати певну суму на користь пред'явника чека. Наслідком цього розпорядження може бути або видача пред'явникові чека готівки, або безготівковий перерахунок грошей з одного банківського рахунку на інший.

Вексель - письмове зобов'язання боржника сплатити визначену суму грошей у визначений строк.

Кредитна картка - розрахунковий засіб, який найчастіше видається банками своїм клієнтам. Картка являє собою пластмасову платівку з ідентифікатором власника, тобто позначкою про номер рахунку в банку; її практично не можна підробити. При розрахунках кредитними картками у торговельних або інших установах картка вставляється у спеціальний апарат, і її номер надходить через комп'ютерну мережу в банк. У банк також надсилають дані про розрахунки за товари та послуги і він робить безготівкові перерахунки грошей на рахунок установ, що продали товари чи надали послуги.

Банківські рахунки.

Відображають і контролюють стан і рух коштів власника грошей, який передав їх у банк. Рахунки поділяють на безстрокові та строкові. Гроші з безстрокового рахунку власник може зняти у будь-який час, зі строкового - через певний час. Банківські рахунки є дуже різноманітними. Їх розрізняють за обсягами (дрібні та великі), за способами одержання грошей (чекові та безчекові), за швидкістю перетворення в готівку. Частка банківських рахунків у грошовій масі дуже велика.

Міжнародні гроші.

Міжнародні гроші - гроші, створені міжнародними організаціями для здійснення розрахунків між країнами. До них належать: СДР - "спеціальні права запозичення", створені Міжнародним валютним фондом, та ЕКЮ - міжнародна розрахункова одиниця, створена Європейським фондом валютного співробітництва. Запитання: що визначає їх суспільну цінність, якщо сучасні гроші не мають золотого забезпечення. По-перше, гроші наділено феноменальною суспільною корисністю - здатність обмінюватись на товари та послуги, бути гарантом економічного кругообігу не лише у поточному періоді, а й у майбутньому. По-друге, гроші мають суспільну корисність тому, що вони визнане державою, тобто держава оголосила їх законним платіжними засобами. По-третє, цінність грошей визначається їх суспільною спроможністю.

Завдання 2

1)а)

2)в?)

3)г)

4)б)

5)г)

Завдання 3

1. Пропозиція – готовність, прагнення виробників продавати свій товар за даного рівня цін.
2. Повзуча інфляція – інфляція, що розвивається послідовно, коли ціни зростають поступово і незначною мірою 5 – 10% на рік.
3. Граничні витрати виробництва – це додаткові витрати на виробництво однієї додаткової одиниці обсягу продукції
4. Додатковий продукт - це надлишок над необхідним продуктом.
5. Економічні ресурси – сукупність ресурсів, які використовуються в господарській діяльності для виробництва, обміну, розподілу та споживання матеріальних і духовних благ, задоволення зростаючих потреб населення.

задача