Білет 23
Завдання 1
- Грошова система – це форма організації грошового обігу, яка історично склалася в певній країні й законодавчо закріплена державою.
Елементи грошової системи: 1. Назва національної грошової одиниці, 2. Вид грошових знаків і характер їхнього забезпечення, 3. Порядок грошової емісії, тобто порядок друкування грошей і випуску їх в обіг, 4. Встановлення курсу національної валюти і порядок її обміну на іноземну, 5. Наявність держаних фінансових інститутів, які здійснюють регулювання грошового обігу в країні.
Історія знає два основних типи грошових систем:
1)Металева
Біметалізм – це система, у якій роль загального еквівалента законодавчо закріплена на рівних правах за двома благородними металами – золотом і сріблом.
Монометалізм - це грошова система, в якій роль загального еквівалента закріплюється за одним благородним металом – золотом.
2) Паперово-кредитна
Паперові гроші – це знаки вартості, представники повноцінних (золотих) грошей в обігу, що наділені державною владою примусовим курсом обігу.
Кредитні гроші – це знаки вартості, які функціонують на основі кредитної угоди й виражають відносини між кредитором і боржником. Існують такі види кредитних грошей: Вексель - це письмове боргове зобов’язання суворо встановленої законом форми, в якого вказані величина грошового боргу, строки його сплати, а також право власника вимагати від боржника сплати боргу при настанні встановленого строку. Банкнота – це вексель банку,за яким пред’явник може в будь-який час одержати гроші і яким банк замінює комерційний вексель. Чек – це письмове розпорядження власника поточного рахунка в банку про виплату готівки або перерахування з його рахунку на інший рахунок певної суми грошей.( іменні, ордерні, на пред’явника) Кредитна картка – це іменний платіжно-розрахунковий документ, який засвідчує особу власника рахунка в банку і надає йому право на придбання товарів і послуг у кредит без оплати готівкою. Електронні гроші – це банківська система переказу грошових за допомогою ЕОМ.
- У кінці XX - на початку XXI ст. на нових основах створюється світовий міжнародний ринок.
Перші "цеглинки" у фундамент споруди нової людської культури були закладені більш як 2 млн років тому коли люди стали створювати примітивні засоби виробництва. Вони жили у відокремлених одна від одної родинних общинах і всі економічні процеси здійснювалися в межах однієї господарської одиниці.
Основи ширшого економічного спілкування між людьми були закладені приблизно 10 тис. років тому, коли зародився обмін товарами.
Наприкінці XIX - на початку XX ст. в період зародження монополістичного капіталізму виникло й світове господарство.
В основі наднаціональної економічної "системи" лежали об'єктивні причини. З розвитком великих акціонерних капіталів їм стало тісно в рамках внутрішнього ринку. В погоні за новими прибутками акціонерний капітал спрямовував свої зусилля в економіку інших держав. Посилене вивезення капіталу і розширений міжнародний обмін привели до інтернаціоналізації економічних відносин, з'явились економічні монополії та їх різновиди. Вони поділили між собою світові ринку збуту товарів, джерела сировини і райони вкладання капіталів. Це було досягнуто виключно економічними шляхами: за допомогою міждержавних угод, шляхом оренди, концесій та інших напрямів взаємовигідного співробітництва. Такий поділ світового економічного простору розширив для великих капіталів можливість отримувати монопольний прибуток на території все більшої чисельності країн світу.
Сучасний стан розвитку міжнародних відносин значно розширив економічне співробітництво держав. У ньому беруть участь не тільки країни з різним рівнем економічного розвитку, а й з різною належністю до певних соціальних, політичних систем і релігійних організацій.
Незважаючи на перелічені відмінності, всі держави залежать одна від одної. На сучасному етапі розвитку людської цивілізації ізоляція країни від світових процесів неможлива. Тому кожна з них намагається знайти своє місце на світовому ринку, використовуючи те, чим вона багата і в чому її доцільність міжнародного поділу праці. Проблеми встановлення ефективних зовнішньоекономічних зв'язків України увійшли в історіографію економічної літератури під назвою "теорія порівняльних переваг". Розробив її шотландський економіст Давид Рікардо. Сутність "теорії порівняльних переваг" у тому, що в рамках міжнародного поділу праці і світової торгівлі кожній державі вигідніше виробляти і експортувати ті товари, при виготовленні яких продуктивність праці найбільша або менше всього поступається в продуктивності праці на аналогічних підприємствах інших держав. Таким чином:
1) теорія порівняльних переваг - суспільно визнана класична основа для пояснення причин і напрямків міжнародної торгівлі;
2) принцип порівняльних переваг справедливий не тільки для одиниць двох різних товарів і послуг, а й для будь-якої їх чисельності;
3) ця теорія змушує кожну державу шукати таку спеціалізацію економіки, яка давала б можливість найбільш раціонально використовувати свої ресурси;
4) теорія порівняльних переваг надає рецепт економічного розвитку: експортувати слід ті товари, за які за кордоном можна виміняти більше товарів інших видів, ніж на вітчизняному ринку, а імпортувати ті, за які на національному ринку можна отримати більше товарів інших видів, ніж потрібно віддати за них на ринках інших держав.
Завдання 2
1. в 2. а 3. в 4. в 5. а
Завдання 3
1. Іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
2. Форма власності - це стійка система економічних відносин і господарських зв'язків, що зумовлює відповідний спосіб та механізм поєднання працівника і засобів виробництва.
3. Виробництво — це процес використання праці та обладнання (капіталу) разом з природними ресурсами і матеріалами для створення необхідних продуктів та надання послуг.
4. Фізичне зношення - матеріальне зношування машин, устаткування, інструментів, будинків, споруд та інших засобів праці під час функціонування їх у процесі виробництва.
5. Лібераліза́ція — форма зовнішньоекономічної політики, що є комплексом заходів, спрямованих на сприяння зовнішньоекономічної діяльності, поступове скасування наявних обмежень у зовнішній торгівлі, зниження ставок ввізного та вивізного мит, надання тарифних пільг під час здійснення зовнішньоекономічних операцій.
Завдання 4
Дано:
К (варт. функц. вир фондів) = 1 млн. грн.
П´ (норма прибутку) = 20%
Знайти:
П -?
∆ П, якщо К ↗ на 50% - ?
Яка залежність існує між масою прибутку і величиною функціонуючих виробничих фондів - ?
Розв*язання:
1) П = П´×К : 100 = 20% × 1 млн. грн. : 100 = 200 000 грн. – маса прибутку
2) П = П´×К : 100 = 20% × 1,5 млн. грн. : 100 = 300 000 грн. – маса прибутку, якщо К ↗ на 50%
3) ∆ П = 300 000 грн. – 200 000 грн. = 100 000 грн.
4) Показник норми прибутку показує скільки грошових одиниць прибутку приносить кожна грошова одиниця функціонуючих виробничих фондів. Зростання цього показника як і показника рівня рентабельності свідчить про підвищення ефективності виробництва.
Відповідь: 200 000 грн., ↗ на 200 000 грн.
