ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 17
Завдання 1.
1. Основоположною категорією товарного виробництва є "товар". Однак історично та логічно цій категорії передувала категорія "благо".Благо - все те, що здатне задовольняти людські потреби, наприклад, плоди природи, продукти праці, послуги, будь-які явища, що задовольняють певні потреби людини, відповідають її інтересам, цілям та прагненням.Бага поділяють на економічні та неекономічні.Неекономічні блага надаються людині природою, тобто без прикладання її праці, у необмеженій кількості (наприклад, повітря, морська вода, сонячне тепло та ін.).Економічні блага - це блага економічної (трудової) діяльності людини, які існують в обмеженій кількості.Економічні блага дуже різноманітні. Залежно від критеріїв їх можна класифікувати на такі види (рис. 5.14).
Економічне благо в умовах товарного виробництва набуває форми товару.
Рис. 5.14. Класифікація економічних благ
Товар - це економічне благо, що задовольняє певну потребу людини і використовується для обміну (купівлі- продажу на ринку).
Зокрема введені в науковий обіг такі поняття, як "корисність", "цінність"та "рідкість" товару.
Корисність у неокласиків, на відміну від споживчої вартості, поняття чисто суб'єктивне, індивідуальне для кожної конкретної людини. Вона показує ступінь задоволення або приємності, які отримує конкретна людина від споживання того чи іншого товару або послуги.
Цінність. Люди, купуючи ті чи інші товари, тим самим ніби оцінюють ступінь їхньої корисностіконкретно для себе. Неокласики оцінку ступеня корисності блага індивідом подають як цінність. Тому цінність для них категорія суб'єктивна. Цінність має лише те, що є цінним в очах покупця, чиї суб'єктивні оцінки і е основою для визначення виробленого блага як вартості. Рідкість - характеристика економічних благ, що відображає обмеженість ресурсів для задоволення безмежних потреб суспільства. Більшу цінність мають ті блага, що обмежені, рідкісні порівняно з потребами в них.
2. Досконала конкуренція – такий тип ринкової структури, для якого характерні:
Велика кількість дрібних фірм, частка кожної з яких у загальному обсязі попиту і пропозиції незначна;
Абсолютна однорідність продукції фірми;
Можливість вільно входити на ринок і залишати його;
Відсутність взаємодії постачальників і споживачів між собою, поведінка учасників на ринку не є стратегічною;
Повна поінформованість всіх учасників ринку.
Порушення будь-якої з цих умов призводить до ринку з недосконалою конкуренцією.
Варто зазначити, що реальних ринків, де одночасно і в повному обсязі виконуються всі ці умови, не існує. Мова йде про ідеальну модель ринку, своєрідний еталон, відхилення від якого можуть призвести до певних суспільних втрат.
Серед існуючих ринків до умов ринкової конкуренції наближаються деякі сільськогосподарські ринки, валютні ринки, фондові біржі.
Основна відмінність недосконало конкурентних ринків від досконало конкурентних ринків полягає у можливості учасників неконкурентних ринків в тій чи іншій мірі впливати на ринкові ціни, в той час як учасники повністю конкурентного ринку приймають ціну як задану (price-takers).
Монополія – це таки йтип ринкової продукції, де:
Весь галузевий випуск постачає одна фірма, а частка кожного споживача в загальному ринковому обсязі незначна;
Наявність бар'єрів для входження на ринок нових фірм;
Споживачі не взаємодіють між собою;
продукція фірми унікальна, не має близьких замінників;
Немає доступу до інформацї.
Наявність на монопольному ринку вхідних бар'єрів унеможливлює дію конкурентного механізму на цьому ринку. Такими бар'єрами можуть виступати: абсолютна перевага в вартості продукції, єкономія від масштабу, потреба більшого початкового капіталу, диференціація продукції, високі транспортні витрати, монопольне володіння всім обсягом пропозиції певного ресурсу.
Бар'єри може створювати і державна влада у вигляді патентів, ліцензій, авторського права, привілегій на здійснення певного виду діяльності лише однією фірмою. Іноді сама державна влада виступає монополістом.
Типи монополій:
1. Закрита монополія – монополія, захищена від конкуренції за допомогою юридичних обмежень, патентів, інституту авторського права.
2. Природня монополія – галузь, в якій довгострокові середні витрати досягають мінімуму лише тоді, коли одна фірма обслуговує повністю весь ринок. В такій галузі мінімальний ефективний масштаб виробництва продукції близький до того обсягу, на який ринок предявляє попит за будь-якої ціни, достатньої для покриття витрат виробництва. В даній ситуації розподіл випуску між між двома і більше фірмами призведе до того, що масштабі виробництва кожної з фірм будуть неефективно малими. З природніми монополіяим, а основі яких лежить економія від масштабу виробництва, тісно пов'язані монополії, що базуються на володінні унікальними природними ресурсами.
3. Відкрита монополія – фірма на певний час стає єдиним постачальником якого-небудь товару, не володіючи спеціальним захистом від конкуренції. В ситуації відкритої монополії часто опиняються фірми, які першими вийшли на ринок з новою продукцією.
Така класифікація монополій є умовною. Деякі фірми можуть належати одразу до декількох видів монополії. Це, наприклад, фірми телефонногозв'язку, електричні і газові компанії, які можуть бути віднесені як до природньої монополії( присутній ефект економії від масштабу), так і до закритої монополії ( існують бар'єри для конкуренції).
Можна також класифікувати монополії з урахуванням часового періоду. Так, наприклад, патентне свідоцтво перетворює фірму в закриту монополію у короткостроковому періоді, але така монополія може бути відкритою на довгостроковому часовому інтервалі. Останнє пояснюється не тільки обмеженим строком дії патента, а й можливістю конкурентів придбати нові продукти.
Фактично, всі монополії можуть вважатися відкритими. Законні бар'єри можуть бути скасовані в судовому порядку. Переваги в витратах природніх монополій можна звести нанівець змінами в технології. Всі монополії піддані ударам конкуренції з боку товарів-замінників (субститутів).
Олігополія – це тип ринкової структури, де:
На ринку функціонує від 2 до 10 продавців;
Продукція фірм може бути як однорідною, так і диференційованою;
Існують певні бар'єри, що ускладнюють вхід нових фірм на ринок;
Виробники повинні враховувати поведінку конкурентів, тобто діяти стратегічно;
Існують певні перепони на шляху отримання інформації.
Олігополія – ринок, на якому декілька великих конкуруючих фірм монополізують виробництво і збут основної маси продукції в галузі. Це ринкова структура, за якої на ринку домінує незначна кількість продавців, а поява навих фірм ускладнена чи неможлива. Природня монополія має місце тоді, коли декілька фірм можуть постачати продукцію для всього ринку при більш низьких середніх витратах, ніж тих, що були б у великої кількості фірм ( переробка нафти, виплавка сталі, пивоваріння).
Головна риса, притаманна олігополії, ‑ це стратегічна поведінка виробників : фірма-олігополіст повинна обирати стратегію своїх дій на ринку з урахуванням потеційних зустрічних дій конкурентів.
Розрізняють олігополію І виду , коли декілька фірм виробляють майже ідентичні товари;
олігополію ІІ виду , коли декілька великих фірм виробляють диференційовані товари.
Монополістична конкуренція – тип ринкової структури, де:
На ринку функціонує багато продавців і і покупців, частка кожного з яких в обсягах ринкових продаж незначна;
Продукція виробників неоднорідна, диференційована;
Вільний вхід і вихід на ринок;
Виробники не взаємодіють між собою;
Існує повна поінформованість з приводу ринкових цін, обсягів, попиту.
Монополістична конкуренція має місце тоді, коли велика кількість виробників продають диференційований товар, який є недосконалим замінником товару інших фірм.
Важливою ознакою монополістичної конкуренції є диференціація продукції при досить значній кількості постачальників і майже необмежених можливостях входження в галузь нових фірм.
Попит на продукцію окремої фірми уже не абсолютно еластичний, хоча й залишається високо еластичним. Це означає, що фірми мають певну ринкову владу і можуть змінювати ціни без ризику втрати всіх споживачів.
Теоретично, концепція досконалої конкуренції сприяє найбільш ефективному для суспільства розподілу обмежених ресурсів. На практиці, ділове життя суспільства в більшості випадків відповідає умовам недосконалої конкуренії.
Завдання2:
1г), 2. б) 3.а) 4.б) 5.г)
Завдання 3:
Номінальна заробітна плата — це сума грошей, яку одержує працівник за годину, день, місяць.
Фо́ндова бі́ржа — організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами; акціонерне товариство, яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства, статуту і правил фондової біржі
Ціна́ — фундаментальна економічна категорія, яка означає кількість грошей, за яку продавець згоден продати, а покупець готовий купити одиницю товару. Ціна певної кількості товару складає його вартість, тому правомірно говорити про ціну як грошову вартість одиниці товару.
ефективність (від лат. Effectivus – діяльний, творчий) – це відношення результату (ефекту) до витрат, які були затрачені на його отримання.
Дано:
кю=8%
Р=5%
Е=8:5=1,6
