Білет №8
Завдання 1
1. Економічний цикл - це рух виробництва від початку однієї економічної кризи до початку наступної економічної кризи.
Якщо в основу класифікації економічного циклу покласти їх тривалість, то розрізняють:
• короткі цикли ділової активності 3 - 4 роки.
• середнє коливання ділової активності 7-11 років.
• великі коливання ділової активності 40-60 років.
• вікові циклічні коливання.
Умови сучасного розвитку характеризуються глибокими змінами. У структурі економічних циклів це пов'язано з:
• впливом НТР;
• активним запровадженням ресурсозберігаючих технологій;
• збільшенням питомої ваги галузей, що виробляють товари народного споживання і сфери послуг;
• частковим монополістичним плануванням.
У загальному виді економічний цикл представляє собою результат коливання різних показників економічної активності і темпів зростання ВНП загального обсягу продажу, загального рівня цін, рівня безробіття.
Кожен економічний цикл складається з 4 фаз:
а) Криза - це головна фаза циклу. Криза завершує попередній цикл і є початком наступного:
• вона розпочинається труднощами збуту готової продукції. Починається затоварювання підприємства на складі;
• скорочується обсяг виробництва;
• зростає безробіття і скорочується номінальна зарплата, зменшуються реальні доходи;
• з обігу зникають вільні грошові засоби, що ускладнює розрахунки між виробниками;
• зростає попит на позичковий капітал і збільшуються процентні ставки за кредит.
б) Депресія - це фаза циклу, яка проявляється у застої виробництва.
Характерні риси:
• поступово реалізуються товарні запаси;
• поступово зростає сукупний попит;
• скорочується попит на кредитні ресурси.
в) Пожвавлення - це фаза, яка розпочалася з невеликого зростання обсягів виробництва.
Характерні риси:
• перехід до стійкого розширення виробництва;
• зростання попиту на сировину, паливо, енергію;
• зростання попиту на робочу силу;
• зростання зарплати і відповідно попиту на товари особистого споживання.
Обсяг виробництва нарешті досягає докризового рівня, зростають ціни, прибуток і зарплата, економіка вступає у піднесення.
г) Піднесення - це фаза циклу, коли виробництво переживає рівень попереднього циклу і зростає високими темпами.
Характерні риси:
• значний приріст виробничих інвестицій;
• зростання попиту на товари;
• розширення комерційної діяльності;
• зростання ставки проценту.
Розпочинається швидке економічне піднесення, що готує ґрунт для наступної кризи, а отже і циклу.
Отже, економічний цикл є більшою реакцією ринку на порушення макроекономічних пропорцій. В умовах вільної конкуренції не існувало іншого способу досягнення необхідних пропорцій економічного ринку.
2. Власність — складна і багатогранна категорія, яка виражає всю сукупність суспільних відносин — економічних, соціальних, правових, політичних, національних, морально-етичних, релігійних тощо. Вона займає центральне місце в економічній системі, оскільки зумовлює спосіб поєднання робітника із засобами виробництва, мету функціонування і розвитку економічної системи, визначає соціальну і політичну структуру суспільства, характер стимулів трудової діяльності і спосіб розподілу результатів праці.
Місце власності в економічній системі:
Власність визначає: суспільний спосіб поєднання робочої сили із засобами виробництва; специфічність дій економічних законів певної економічної системи; цілі та мотиви виробництва; характер розподілу та споживання створеного продукту; класову і соціальну структуру суспільства; панівну систему політичної та економічної влади.
Соціально-економічна сутність власності розкривається і реалізується не в системі зв’язків «людина — річ», а в площині взаємодії «людина — людина» з приводу привласнення об’єктів власності.
Привласнення — процес, що виникає у результаті поєднання об’єкта і суб’єкта привласнення, тобто це конкретно-суспільний спосіб оволодіння річчю. Воно означає відношення суб’єкта до певних речей як до власних. Привласнення формує і виражає конкретну рису тієї або іншої форми власності та її видів.
Власність — це сукупність відносин між суб’єктами господарювання з приводу привласнення засобів виробництва та його результатів.
Категорія «привласнення» породжує свій антипод — категорію «відчуження».
Відчуження — це позбавлення суб’єкта права на володіння, користування і розпорядження тим чи іншим об’єктом власності.
Відносини власності утворюють певну систему, що містить у собі три види відносин:
— відносини з приводу привласнення об’єктів власності;
— відносини з приводу економічних форм реалізації об’єктів власності (тобто одержання від них доходу);
— відносини з приводу господарського використання об’єктів власності.
Система відносин власності
Об’єкти власності — це все те, що можна привласнити чи відчужити: засоби виробництва в усіх галузях народного господарства; нерухомість (будинки і споруди, відокремлені водні об’єкти, багаторічні насадження тощо); природні ресурси (земля, її надра, ліси, води тощо); предмети особистого споживання та домашнього вжитку; гроші, цінні папери, дорогоцінні метали та вироби з них; інтелектуальна власність, тобто духовно-інтелектуальні, інформаційні ресурси та продукти (твори літератури і мистецтва, досягнення науки і техніки, відкриття, винаходи, ноу-хау, інформація, комп’ютерні програми, технології тощо); культурні та історичні цінності; робоча сила.
Суб’єкти власності — це персоніфіковані носії відносин власності: окрема особа (індивідуум) — людина як носій майнових і немайнових прав та обов’язків; юридичні особи — організації, підприємства, установи, об’єднання осіб усіх організаційно-правових форм; держава в особі органів державного управління, муніципалітети (органи місцевого управління та самоврядування); декілька держав або всі держави планети.
Існує два основних типи власності: приватна і суспільна.
Приватна власність — це такий тип власності, коли виключне право на володіння, користування і розпорядження об’єктом власності та отримання доходу належить приватній (фізичній чи юридичній) особі.
Суспільна власність означає спільне привласнення засобів виробництва і його результатів. Суб’єкти суспільної власності відносяться один до одного як рівноправні співвласники. У цих умовах основною формою індивідуального привласнення стає розподіл доходу, а мірою його розподілу — праця.
Завдання 2
1. б
2. б
3. в
4. а
5. а
Завдання 3
1. Інфляція попиту - це порушення рівноваги між попитом і пропозицією з боку попиту.
2. Олігополія – структура ринку, при якій в одній галузі домінує невелика кількість конкуруючих фірм, при цьому хоча б одна або дві з них, виробляють значну долю продукції даної галузі, а поява нових продавців ускладнена чи неможлива.
3. Прямі податки – податки, що стягуються державою безпосередньо з доходів або майна платника податків.
4. Стагфляція – це інфляція, що супроводжується стагнацією виробництва й одночасно зростанням рівня цін і безробіття.
5. Товар – продукт природи і людської праці або тільки людської праці у матеріальній і нематеріальній субстанції та у формі послуг, який завдяки своїм властивостям здатен задовольняти наявні чи передбачувані суспільні потреби і призначений для обміну і купівлі-продажу