пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

Економічний цикл

Білет №8

 

Завдання 1

1. Економічний цикл - це рух виробництва від початку однієї економічної кризи до початку наступної економічної кризи.

Якщо в основу класифікації економічного циклу покласти їх тривалість, то розрізняють:

•   короткі цикли ділової активності 3 - 4 роки.

•   середнє коливання ділової активності 7-11 років.

•   великі коливання ділової активності 40-60 років.

•   вікові циклічні коливання.

Умови сучасного розвитку характеризуються глибокими змінами. У структурі економічних циклів це пов'язано з:

•   впливом НТР;

•   активним запровадженням ресурсозберігаючих технологій;

•   збільшенням питомої ваги галузей, що виробляють товари народного споживання і сфери послуг;

•   частковим монополістичним плануванням.

У загальному виді економічний цикл представляє собою результат коливання різних показників економічної активності і темпів зростання ВНП загального обсягу продажу, загального рівня цін, рівня безробіття.

Кожен економічний цикл складається з 4 фаз:

а) Криза - це головна фаза циклу. Криза завершує попередній цикл і є початком наступного:

•   вона розпочинається труднощами збуту готової продукції. Починається затоварювання підприємства на складі;

•   скорочується обсяг виробництва;

•   зростає безробіття і скорочується номінальна зарплата, зменшуються реальні доходи;

•   з обігу зникають вільні грошові засоби, що ускладнює розрахунки між виробниками;

•   зростає попит на позичковий капітал і збільшуються процентні ставки за кредит.

б) Депресія - це фаза циклу, яка проявляється у застої виробництва.

Характерні риси:

•   поступово реалізуються товарні запаси;

•   поступово зростає сукупний попит;

•   скорочується попит на кредитні ресурси.

в) Пожвавлення - це фаза, яка розпочалася з невеликого зростання обсягів виробництва.

Характерні риси:

•   перехід до стійкого розширення виробництва;

•   зростання попиту на сировину, паливо, енергію;

•   зростання попиту на робочу силу;

•   зростання зарплати і відповідно попиту на товари особистого споживання.

Обсяг виробництва нарешті досягає докризового рівня, зростають ціни, прибуток і зарплата, економіка вступає у піднесення.

г) Піднесення - це фаза циклу, коли виробництво переживає рівень попереднього циклу і зростає високими темпами.

Характерні риси:

•   значний приріст виробничих інвестицій;

•   зростання попиту на товари;

•   розширення комерційної діяльності;

•   зростання ставки проценту.

Розпочинається швидке економічне піднесення, що готує ґрунт для наступної кризи, а отже і циклу.

Отже, економічний цикл є більшою реакцією ринку на порушення макроекономічних пропорцій. В умовах вільної конкуренції не існувало іншого способу досягнення необхідних пропорцій економічного ринку.

 

2. Власність — складна і багатогранна категорія, яка виражає всю сукупність суспільних відносин — економічних, соціальних, правових, політичних, національних, морально-етичних, релігійних тощо. Вона займає центральне місце в економічній системі, оскільки зумовлює спосіб поєднання робітника із засобами виробництва, мету функціонування і розвитку економічної системи, визначає соціальну і політичну структуру суспільства, характер стимулів трудової діяльності і спосіб розподілу результатів праці.

Місце власності в економічній системі:

Власність визначає: суспільний спосіб поєднання робочої сили із засобами виробництва; специфічність дій економічних законів певної економічної системи; цілі та мотиви виробництва; характер розподілу та споживання створеного продукту; класову і соціальну структуру суспільства; панівну систему політичної та економічної влади.

Соціально-економічна сутність власності розкривається і реалізується не в системі зв’язків «людина — річ», а в площині взаємодії «людина — людина» з приводу при­власнення об’єктів власності.

Привласнення — процес, що виникає у результаті поєднання об’єкта і суб’єкта привласнення, тобто це конкретно-суспільний спосіб оволодіння річчю. Воно означає відношення суб’єкта до певних речей як до власних. Привласнення формує і виражає конкретну рису тієї або іншої форми власності та її видів.

Власність — це сукупність відносин між суб’єктами господарювання з приводу привласнення засобів виробництва та його результатів.

Категорія «привласнення» породжує свій антипод — категорію «відчуження».

Відчуження — це позбавлення суб’єкта права на володіння, користування і розпорядження тим чи іншим об’єктом власності.

Відносини власності утворюють певну систему, що містить у собі три види відносин:

—  відносини з приводу привласнення об’єктів власності;

— відносини з приводу економічних форм реалізації об’єктів власності (тобто одержання від них доходу);

—   відносини з приводу господарського використання об’єктів власності.

 Система відносин власності

Об’єкти власності — це все те, що можна привласнити чи відчужити: засоби виробництва в усіх галузях народного господарства;  нерухомість (будинки і споруди, відокремлені водні об’єкти, багаторічні насадження тощо);  природні ресурси (земля, її надра, ліси, води тощо);  предмети особистого споживання та домашнього вжитку; гроші, цінні папери, дорогоцінні метали та вироби з них;   інтелектуальна власність, тобто духовно-інтелектуальні, інформаційні ресурси та продукти (твори літератури і мистецтва, досягнення науки і техніки, відкриття, винаходи, ноу-хау, інформація, комп’ютерні програми, технології тощо); культурні та історичні цінності; робоча сила.

Суб’єкти власності — це персоніфіковані носії відносин власності: окрема особа (індивідуум) — людина як носій майнових і немайнових прав та обов’язків;  юридичні особи — організації, підприємства, установи, об’єднання осіб усіх організаційно-правових форм;  держава в особі органів державного управління, муніципалітети (органи місцевого управління та самоврядування);  декілька держав або всі держави планети.

Існує два основних типи власності: приватна і суспільна.

Приватна власність — це такий тип власності, коли виключне право на володіння, користування і розпорядження об’єктом власності та отримання доходу належить приватній (фізичній чи юридичній) особі.

Суспільна власність означає спільне привласнення засобів виробництва і його результатів. Суб’єкти суспільної власності відносяться один до одного як рівноправні співвласники. У цих умовах основною формою індивідуального привласнення стає розподіл доходу, а мірою його розподілу — праця.

 

Завдання 2

1. б     

2. б     

3. в     

4. а     

5. а

Завдання 3

1. Інфляція попиту - це порушення рівноваги між попитом і пропозицією з боку попиту.

2. Олігополія – структура ринку, при якій в одній галузі домінує невелика кількість конкуруючих фірм, при цьому хоча б одна або дві з них, виробляють значну долю продукції даної галузі, а поява нових продавців ускладнена чи неможлива.

3. Прямі податки – податки, що стягуються державою безпосередньо з доходів або майна платника податків.

4. Стагфляція – це інфляція, що супроводжується стагнацією виробництва й одночасно зростанням рівня цін і безробіття.

5. Товар – продукт природи і людської праці або тільки людської праці у матеріальній і нематеріальній субстанції та у формі послуг, який завдяки своїм властивостям здатен задовольняти наявні чи передбачувані суспільні потреби і призначений для обміну і купівлі-продажу


23.06.2015; 21:55
хиты: 111
рейтинг:0
Общественные науки
экономика
политическая экономия
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь