Взаємодія попиту і пропозиції з ціною. Еластичність попиту і пропозиції

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ №4

Завдання 1.

1. Взаємодія попиту і пропозиції з ціною. Еластичність попиту і пропозиції.

Взаємодія попиту і пропозиції відбувається в конкурентній боротьбі, причому на нижчій стадії капіталізму в механізмі його дії домінували елементи стихійності. Урівноваження попиту і пропозиції відбувається внаслідок вільної конкуренції, ціноутворення, стихійного переливання капіталів усередині галузей та між галузями, економічними кризами тощо. На сучасному етапі в механізмі дії закону попиту і пропозиції переважають елементи свідомого регулювання, організованості та планомірності, властиві кожному суб'єкту підприємницької діяльності, будь-якій формі власності, передусім державного регулювання.

Еластичність — міра чутливості попиту і пропозиції до зміни факторів, які їх визначають, насамперед до зміни вартості товарів.

У кількісному вираженні еластичність означає ступінь або міру реагування однієї змінної величини внаслідок одновідсоткової зміни другої змінної величини (таке визначення дали англійські економісти Р. Піндайк і Д. Рубенфільд). Найважливішу роль в еластичності попиту і пропозиції відіграють зміни величини попиту залежно від ціни.

Основними факторами, що впливають на цінову еластичність попиту, є такі:

1) наявність якісних взаємозамінних товарів та рівень цін на них (чим більше таких замінників і чим нижчі ціни на них, тим еластичніший попит);

2) питома вага продукту в доходах споживача (чим важливіше місце посідає певний продукт у бюджеті споживача, тим вища еластичність попиту на нього за незмінності всіх інших умов);

3) тривалість періоду для здійснення вибору (чим довший період часу для прийняття рішень, тим еластичніший попит на товар);

4) тип товарів, зокрема їх поділ на предмети розкоші й товари широкого вжитку (попит на предмети розкоші переважно еластичний, на товари широкого вжитку — нееластичний).

Еластичність попиту залежно від зростання ціни переважно є від'ємною величиною. Це означає, що із зростанням ціни попит на товар зменшується.

Головними особливостями еластичності попиту на товар є зростання еластичності на нього із зростанням його замінників і наближенням їх якості (сукупності споживчих вартостей), або із збільшенням можливостей його використання

Аналогічно вимірюється еластичність пропозиції — залежна від ціни відсоткова зміна пропонованої кількості товарів внаслідок одновідсоткового зростання ціни. Переважно таке значення еластичності позитивне, оскільки вища ціна — стимул для виробників збільшувати випуск товарів. При цьому особливістю ринкового механізму є те, що попит еластичніший, ніж ціна, протягом тривалого, а не короткого проміжку часу.

Найважливішими факторами, що впливають на еластичність пропозиції (крім цін), є кількість товаровиробників, очікування (цінові та інші) суб'єктів економічної діяльності, величина встановлюваних державою податків, фактор часу тощо.

1. Роздержавлення, приватизація та демонополізація як основи ринкової трансформації економіки України.

Основний зміст складного і суперечливого процесу транс­формаційних змін в економіці України визначають радикальні перетворення в системі виробничих відносин і передусім у формах власності на засоби та результати виробництва.

Реформа відносин власності теоретично і практич­но означає:

•  звільнення економіки від адміністративно-командних методів управління, легалізацію та утвердження об'єктив­но зумовлених ринкових відносин;
•  формування багатоукладної ринкової економіки, в якій ефективно взаємодіють різноманітні форми власності;
•  відродження класу реальних власників, дбайливих господарів як гаранта економічної, політичної і соціальної стабільності в суспільстві.

Зміст реформи відносин власності становлять реальні процеси роздержавлення та приватизації власності.

Роздержавлення — це процес обмеження втручан­ня держави в економіку, переведення державних під­приємств на комерційні засади господарювання, ство­рення умов для зростання кількості господарюючих суб'єктів.

Роздержавлення стало основою першого етапу реформ в Україні, в ході якого визначилися два способи роздер­жавлення: корпоратизація і комерціалізація:

Корпоратизація — підготовчий процес до приватизації великих підприємств шляхом акціонування їх та виведення зі сфери пря­мого державного управління

Комерціалізація — роздержавлення під­приємств комунальної власності, які раніше входили у вертикальну систему торгів, трес­тів, управлінь, надання їм прав юридичної особи та переведення їх на режим самофі­нансування

Роздержавлення за своєю суттю є передусім антибюро­кратичним заходом, його безпосередній результат — звільнення підприємств від прямої і безпосередньої державної опі­ки, яка фактично позбавляла їх господарської самостійності, ініціативи й стимулів, а для самої держави ставала непо­сильним тягарем як з точки зору оперативного управлін­ня підприємствами, так і в плані централізованого бюджет­ного фінансування.

Роздержавлення економіки стало початком об'єктивного процесу перетворень, створило господарюючим суб'єктам підґрунтя для приватизації власності.

Приватизація — це процес передачі або продажу об'єктів державної власності одноосібним чи асоційо­ваним приватним власникам, що приводить до зміни форм власності.

Специфіка приватизаційного процесу в Україні відоб­ражає економічні, соціальні й політичні особливості, що мали місце в суспільстві і на які слід було зважати при прове­денні реформ. Головними з них були:

—  масштаби державної власності. На початок 90-х років питома вага її становила понад 90 % . Виключно в державній
власності була земля;

•  механізм нагромадження майна і відсутність його справжньої оцінки. Протягом десятиліть багатство ство­рювалося всім суспільством, а тому проблема його справед­ливого розподілу набула виняткового значення;
•  високий рівень монополізму, що гальмував техніч­ний і технологічний прогрес виробництва та призвів до втра­ти конкурентоздатності національної економіки;
•  хаос в економіці, зумовлений розривом традиційних господарських зв'язків, знеціненням грошей і бартеризацією обміну;
•  втрата навичок підприємницької діяльності та від­сутність ринкового економічного мислення, домінування в ментальності переважної більшості населення установки на зрівнялівку як показник справедливості;
•  відсутність сильної, професійної та демократичної влади, корумпованість чиновництва.

Способи приватизації в Україні передбачали викуп та безоплатну передачу об'єктів державної власності.

Викупу підлягали переважно невеликі державні підпри­ємства. Приватизація крупних підприємств здійснювалася шляхом перетворення їх в акціонерні товариства. Частина державного майна (не менше 40 % вартості всього майна, що підлягало приватизації) приватизувалася безплатно.

Основним результатом реформування відносин власності в Україні є усунення державної монополії(демонополізація) на засоби вироб­ництва. Переважна частина їх перейшла в руки індивіду­альних та асоційованих приватних власників.

Досвід проведення широкомасштабної приватизації в Україні показує, що офіційна зміна титулів власності сама по собі не гарантує появи реальних власників з підприєм­ницьким типом мислення та ринковою поведінкою.

Подальше реформування відносин власності передбачає зміщення акцентів із масштабів приватизаційного процесу на його ефективність. Це головне завдання наступного ета­пу реформ, змістовим наповненням якого є індивідуаліза­ція форм грошової приватизації, створення сприятливого інвестиційного й інноваційного клімату, якісні зміни в ме­ханізмі державного регулювання.

Завдання 2.

1. б)

2. б)

3. г)

4. а)

5. б)

Завдання 3.

1. Девальвація – це офіційне зменшення золотого вмісту грошової одиниці чи зниження курсу національної валюти щодо золота, срібла, певної іноземної валюти.

2. Конкуренція – це економічний процес взаємодії і боротьби товаровиробників за найвигідніші умови виробництва і збуту товарів, за отримання найбільших прибутків.

3. Кредит – це кошти й матеріальні цінності, що надаються кредитором у користування позичальнику на визначений строк та під відсоток.

4. Первісне нагромадження капіталу  – це це історичний процес відокремлення дрібних виробників від засобів виробництва, примусового позбавлення їх приватної власності й перетворення в бідних продавців своєї робочої сили, що передував власне капіталістичному нагромадженню.

5. Економічне благо – це блага економічної (трудової) діяльності людини, які існують в обмеженій кількості.