ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ №3
Завдання 1.
- Економічні категорії, закони і принципи.
Кожна наука у процесі пізнання об'єктивної реальності займається систематизацією фактів, подій, процесів, щоб виявити певні причини і наслідкові зв'язки між ними та відкрити і сформулювати економічні категорії, закони і принципи.
Економічні категорії — це теоретичні, абстрактні, логічні поняття, котрі в узагальненому вигляді відображають основні, суттєві властивості економічних процесів та явищ і визначають характер науково-теоретичного мислення епохи (потреби, ціни, прибуток, власність і т. д.). Економічні категорії нерозривно пов'язані і законами, кожний з яких зосереджує навколо себе їх певну кількість.
Економічні закони відображають внутрішні, найсуттєвіші, стабільні, такі, що постійно повторюються, причинно-наслідкові взаємозв'язки і взаємозалежності між економічними процесами і явищами. Вони як і закони природи мають об'єктивний характер і виражають причинно-послідовний зв'язок між компонентами явища, що вивчається. Економічні закони є такими не тому, що комусь так захотілося, а тому, що людина, виробляючи продукти та надаючи послуги, використовує закони природи, причому засоби виробництва - це створені нею (людиною) механізми їх застосування. На це значно звертали увагу фізіократи, котрі розглядали суспільство як частину природи. Одночасно економічні закони значно відрізняються від законів природи в тому плані, що виникають, розвиваються і функціонують у процесі економічної діяльності людей. Економічні закони не с абсолютними, їхня дія не вічна. Окремі групи людей і окремі особи можуть у своїй економічній поведінці відхилятися від вимог, які вони диктують. Закони відображають сукупність економічних відносин.
Сукупність економічних законів утворює систему економічних законів, яка охоплює їх різні групи і типи. Виділяються такі основні групи законів:
1. Закони, що діють протягом різних історичних періодів:
– всезагальні економічні закони (властиві всім суспільним способам виробництва);
– загальні економічні закони (діють у декількох економічних формаціях);
– специфічні економічні закони (діють у межах одного суспільного способу виробництва);
– стадійні закони (характерні для однієї зі стадій виробництва).
2. Закони сфер суспільного відтворення - виробництва, розподілу, обміну, споживання (закон розподілу праці, закон споживання тощо).
3. Закони розвитку і функціонування окремих економічних підсистем.
- Сутність, етапи становлення та основні риси світового господарства. Сучасна структура світового господарства.
У кінці XX - на початку XXI ст. на нових основах створюється світовий міжнародний ринок. Перші "цеглинки" у фундамент споруди нової людської культури були закладені більш як 2 млн років тому коли люди стали створювати примітивні засоби виробництва. Вони жили у відокремлених одна від одної родинних общинах і всі економічні процеси здійснювалися в межах однієї господарської одиниці. Основи ширшого економічного спілкування між людьми були закладені приблизно 10 тис. років тому, коли зародився обмін товарами.
Наприкінці XIX - на початку XX ст. в період зародження монополістичного капіталізму виникло й світове господарство. В основі наднаціональної економічної "системи" лежали об'єктивні причини. З розвитком великих акціонерних капіталів їм стало тісно в рамках внутрішнього ринку. В погоні за новими прибутками акціонерний капітал спрямовував свої зусилля в економіку інших держав. Посилене вивезення капіталу і розширений міжнародний обмін привели до інтернаціоналізації економічних відносин, з'явились економічні монополії та їх різновиди. Вони поділили між собою світові ринку збуту товарів, джерела сировини і райони вкладання капіталів. Це було досягнуто виключно економічними шляхами: за допомогою міждержавних угод, шляхом оренди, концесій та інших напрямів взаємовигідного співробітництва. Такий поділ світового економічного простору розширив для великих капіталів можливість отримувати монопольний прибуток на території все більшої чисельності країн світу.
Сучасний стан розвитку міжнародних відносин значно розширив економічне співробітництво держав. У ньому беруть участь не тільки країни з різним рівнем економічного розвитку, а й з різною належністю до певних соціальних, політичних систем і релігійних організацій.
Незважаючи на перелічені відмінності, всі держави залежать одна від одної. На сучасному етапі розвитку людської цивілізації ізоляція країни від світових процесів неможлива. Тому кожна з них намагається знайти своє місце на світовому ринку, використовуючи те, чим вона багата і в чому її доцільність міжнародного поділу праці. Проблеми встановлення ефективних зовнішньоекономічних зв'язків України увійшли в історіографію економічної літератури під назвою "теорія порівняльних переваг". Розробив її шотландський економіст Давид Рікардо. Сутність "теорії порівняльних переваг" у тому, що в рамках міжнародного поділу праці і світової торгівлі кожній державі вигідніше виробляти і експортувати ті товари, при виготовленні яких продуктивність праці найбільша або менше всього поступається в продуктивності праці на аналогічних підприємствах інших держав. Таким чином:
1) теорія порівняльних переваг - суспільно визнана класична основа для пояснення причин і напрямків міжнародної торгівлі;
2) принцип порівняльних переваг справедливий не тільки для одиниць двох різних товарів і послуг, а й для будь-якої їх чисельності;
3) ця теорія змушує кожну державу шукати таку спеціалізацію економіки, яка давала б можливість найбільш раціонально використовувати свої ресурси;
4) теорія порівняльних переваг надає рецепт економічного розвитку: експортувати слід ті товари, за які за кордоном можна виміняти більше товарів інших видів, ніж на вітчизняному ринку, а імпортувати ті, за які на національному ринку можна отримати більше товарів інших видів, ніж потрібно віддати за них на ринках інших держав.
Завдання 2.
1. г)
2. а)
3. а)
4. в)
5. г)
Завдання 3.
- Гроші – це особливий товар, що є загальною еквівалентною формою вартості інших товарів.
- Інфраструктура ринку – це сукупність інститутів ринку, які обслуговують і забезпечують рух матеріальних і нематеріальних цінностей.
- Корисність – це суб'єктивна міра задоволення, що його отримує індивід від споживання блага або набору благ.
- Прибуток – це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.
- Робоча сила – це здатність людини до праці, сукупність фізичних і духовних здібностей, що людина використовує у своїй діяльності.
