пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

Волюнтаризм А. Шопенгауера та його вплив на формування некласичної філософської парадигми.

З інших позицій піддав критиці гегелівську систему Артур Шопенгауер (1788-1860) – засновник волюнтаризму.

Волюнтаризм — філософська течія, яка проголошує основою світу волю, протиставляючи її розуму.

У своїй роботі "Світ як воля і уявлення" (1819) філософ продовжує справу Канта. У світі взагалі немає розуму, а є воля. Останню він розуміє не як якість людської душі, а як "порив", який існує в природі та в суспільстві.

Наприклад, у світі тварин - це намагання зберегти життя, у фізичному світі - це магнетизм, тяжіння, в суспільстві існує воля народів, держав і окремих людей. Але ця воля сліпа, вона не має розумної мети. Вона народжує усі явища і процеси у світі, але не має основи і причини. Це безцільна потреба вижити. І якщо основа світу нерозумна, то й світ такий. Історія не має змісту. Наука не зробила світ кращим. Останнє стає великим злом.

Основні положення його вчення:

1. А. Шопенгауер підносить волю до рівня ірраціонального начала світу. Тим самим він іде всупереч європейській традиції, яка таким начало вважала або Бога, або матеріальну субстанцію. В понятті воля присутній біологізм, те, що притаманне біологічним істотам.

2. Розум у А. Шопенгауера виконує чисто інструментальну функцію: він є засобом реалізації волі.  Розум пізнання є продовженням волі, а отже продовженням болі та мук.

3. Життя окремої людини - скрута й страждання, бо людина постійно перебуває в гонитві за здійсненням бажань ненаситної волі. Щастя – ілюзорне і тимчасове. Таким є існування як окремої людини, так і всього людства. Тезі раціоналістів, що існуючий світ є найкращім із світів, він протиставляє тезу, що це найгірший світ із можливих.

4. Спасіння від світу, суєти і печалі він вбачав тільки в мистецтві й аскетизмі. Справжнє звільнення від світу волі можливе через аскетизм, подолання бажань.

Концепцію Шопенгауера спіткала така ж доля, як і філософію Керкегора. Вона випередила свій час і не була схвалена сучасниками.

Загалом концепції Керкегора і Шопенгауера проголосили новий тип відносин особи і суспільства, який можна означити як індивідуалізм. Це свідчило про наростаючу дисгармонію в реальних відносинах особи і суспільства в тогочасному бутті.

 

 


21.06.2015; 21:06
хиты: 70
рейтинг:0
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь