Сутність системи абсолютного ідеалізму і діалектичного методу Гегеля
У своїй першій найбільш значній роботі «Феноменологія Духу» Гегель намагається вирішити проблему тотожності суб'єкта і об'єкту, мислення і буття на основі обґрунтування тотожності індивідуального і «абсолютного Я». Першим кроком на шляху подолання протилежності суб'єкта і об'єкту, на думку Гегеля, є рух індивідуальної свідомості до ототожнення з «абсолютним Я», тобто із загальнолюдською свідомістю, духовним світом всього людства. Це можливо лише шляхом поступального розвитку свідомості, в ході якого індивідуальна свідомість проходить весь той шлях, все ті етапи, які пройшло людство впродовж всієї своєї історії. Феноменологія духу — це одночасний процес розвитку всесвітньої культури, накопичення духовного досвіду людства і освоєння цього досвіду конкретним індивідом, перетворення його на особистість, що оволоділа багатством людської культури, всіма досягненнями людства .
Рух свідомості, по Гегелю, — це сходження від абстрактного до конкретного. Кожний подальший ступінь містить в собі всі попередні, перетворюючи їх на новому, вищому рівні.
Перший ступінь — свідомість. Предмет протистоїть людському «Я», як зовнішня даність, і визначає його: свідомість виявляється «теоретичною» або такою, що споглядає (плотські сприйняття, форми розуму). Наступний ступінь — самосвідомість. Предмет і свідомість тотожні, свідомість визначає свій предмет, сама себе і тому виступає, перш за все, як практично діюча. Коли самосвідомість осягає свою загальність, оглядає в собі абсолютну повноту реальності, воно виступає як «розум». Вищим ступенем в розвитку індивідуальності є ступінь «духу». На цьому ступені свідомість осягає духовну реальність світу і себе, як вираження цій реальності.
З кожним з цих ступенів розвитку індивідуальної свідомості співвідносяться певні ступені і форми розвитку людської культури, духовного життя: мораль, наука, право, релігія і ін. Вершиною всього цього руху в історичному і індивідуальному плані є освоєння мови філософії — понять. Дійти до вищої точки розвитку по Гегелю, це означає «дійти до поняття», стати здатним формувати і виражати свої думки в системі понять і категорій логіки. До Гегеля в понятті бачили суб'єктивне утворення. Гегель вважав, що Поняття (з великої букви) це і є абсолютна тотожність суб'єкта і об'єкту, та тотожність, яка для Фіхте є ніколи нездійсненним, але бажаним ідеалом .
Гегель називав свою філософську систему «абсолютним ідеалізмом». Абсолютний ідеалізм філософії Гегеля пов'язаний з його прагненням охопити весь універсум, весь природний і духовний світ єдиним поняттям. Таким початковим поняттям гегелівської системи є «Абсолютна ідея».
