Оскільки читання є рецептивним видом мовленнєвої діяльності, спрямованим на сприйняття і розуміння писемного тексту, воно також є складником комунікативної діяльності людини, оскільки забезпечує писемну форму спілкування. Компетенція у читанні – це здатність читати автентичні тексти різних жанрів і видів із різним рівнем розуміння змісту в умовах опосередкованого спілкування. Складниками компетенції у читанні є вміння, навички, знання, а також комунікативні здібності, а саме – здібності до читання. Важливим чинником ефективної самостійної роботи студентів стаю комунікативні здібності читання, до яких відносяться: адекватна реакція читача на прочитане; вміння брати прочитане до уваги, застосовувати отримані у процесі читання відомості у реальних ситуаціях; задоволення своїх читацьких чи творчих інтересів; удосконалення умінь усного мовлення; пошук інформації за
фахом і тa ін. Психофізіологічні механізми читання, серед яких зорове сприйняття, внутрішнє промовляння, сегментування тексту, оперативна пам'ять, антиципація (чи ймовірне прогнозування), довготривала пам'ять, осмислення. В реальній комунікації механізми читання функціонують майже синхронно. Успішність формування компетенції у читанні залежить від різних факторів: індивідуально-вікових особливостей студентів, наявності або відсутності у них мотивів навчання у цілому і читання іноземною мовою зокрема, розвитку уваги й інтересу, від рівня сформованості у студентів уміння застосовувати стратегії читання, вміння спиратися на попередній мовленнєвий досвід, на вміння використовувати досвід і мовленнєві вміння у рідній мові.
