Під монологом розуміють організований вид мовлення, що є продуктом індивідуальної побудови і передбачає тривале висловлення однієї особи, що звертається до аудиторії. Розрізняють: а) монолог стилістично нейтральний; б) монолог розмовний. Вправи для навчання підготовленого монологічного мовлення: - відтворення зв'язних висловлень з деякою модифікацією; - складання ситуації чи розповіді; - опис малюнку чи серії малюнків; - відтворення ситуацій, у яких використані названі слова; - переказ; - передання інформації декількома фразами; - складання плану прослуханої розповіді; - виклад діалогів у монологічній формі тощо. Вправи для навчання непідготовленого монологічного мовлення: - придумування заголовка та його обґрунтування; - опис картини чи карикатур, не пов’язаних з темою, що вивчається; - обґрунтування власного судження чи відношення до фактів; - оцінка прослуханого чи прочитаного.
Монолог – це висловлювання особи, спрямоване на співрозмовника або аудиторію. Його комунікативними функціями, при яких застосовуються певні мовні засоби, є: 1.інформативна (повідомлення інформації); 2.впливова (спонукання до дії, переконання, попередження тощо); 3.експресивна (опис стану того, хто говорить); 4.розважальна (розвага слухачів); 5.ритуальна-культова (виступ під час ритуального обряду (одруження, ювілей тощо).
Монологічне мовлення характеризується:
односпрямованістю (відсутність відповіді); 2. зв’язністю (думки; присутність міжфразових зв’язків у вигляді тематичності, контекстуальності, відносної безперервність, послідовності, логічності).
Мовні особливості монологічного мовлення
З мовної точки зору монологічне мовлення характеризується
а) структурною завершеністю речень,
б) відносною повнотою висловлювання,
в) розгорнутістю та різноструктурністю фраз
г) досить складний синтаксис,
д) зв'язність, передбачає володіння мовними засобами міжфразового зв'язку
