Діалогічне мовлення - процес мовленнєвої взаємодії двох або більше учасників спілкування. В межах мовленнєвого акту кожен з учасників по черзі виступає як слухач і як мовець.
ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
Вмотивованість. Випливає з бажання та потреба щось сказати, передати думки й почуття. Передбачає створення сприятливого психологічного клімату на уроці, доброзичливі стосунки, зацікавленість в роботі.
Зверненість.Зорове сприйняття співрозмовника, яка доповнюється позамовними засобами спілкування (мімікою, жестами, контактом очей, позами співрозмовників). Використання певних мовленнєвих засобів, що виражають звертання
Ситуативність. Зміст діалогу можна зрозуміти лише з урахуванням тієї ситуації, в якій воно здійснюється. Слід зазначити, що у процесі навчання нас цікавлять лише такі, що спонукають до мовлення. Такі ситуації і називають мовлен¬нєвими або комунікативними. Вони бувають природними. (Спортивні змагання, спізнення на урок), спеціально створеними (штучними), що потребують певної деталізації зовнішніх обставин та умов, в яких має місце діалогічне спілкування, наявності вербального стимулу, визначення ролей, в яких комуніканти виступатимуть, стосунків між ними тощо.
Компонентами комунікативного акту є:
а) комуніканти і їх стосунки (суб'єкти спілкування);
б) об'єкт (предмет) розмови;
в) відношення суб'єкта (суб'єктів) до предмета розмови;
г) умови мовленнєвого акту.
Емоційна забарвле¬ність. Оскільки мовець передає свої думки, почуття, ставлення до того, про що йдеться.
Спонтанність. Діалогічне мовлення, на відміну від монологічного, неможливо спланувати заздалегідь, адже мовленнєва поведінка кожного учасника діалогу значною мірою зумовлюється мовленнєвою поведінкою партнера. Обмін репліками відбувається досить швидко, і реакція вимагає нормального темпу мовлення. Це й зумовлює спонтанність, непідготовленість мовленнєвих дій.
Двосторонній характер. Співроз¬мовник виступає то в ролі мовця, то слухача, який повинен реагувати на репліку партнера.
Характерними мовними особливостями діалогічного мовлення є його
1. еліптичність.Розумінню неповних реплік партнерів у діалозі сприяють контактність, комунікантівність, наявність спільної ситуації, зверненість реплік, вживання позамовних засобів (жестів, міміки), знання обома співрозмовниками обставин дійсності, а в більшості випадків - і один одного. Крім того, випущені члени печення можна відновити, виходячи зі змісту попередньої репліки.
2."готові" мовленнєві одиниці. У діалозі широко вживаються "готові" мовленнєві одиниці. Їх називають "формулами", "шаблонами", "кліше", "стереотипами". Вони використову¬ються для висловлення вдячності, обміну привітаннями, поздоровленнями. В діалогічному мовленні часто зустрічаються слова, які називають "заповнювачами мовчання". Вони служать для підтримання розмови, для заповнення пауз в ній, коли мовець підшукує відповідну репліку. well, well now, you know, let me see, look here, I say, etc. Комунікативні функції діалогічного мовлення :
1) запит— повідомлення інформації,
What time is it? - It’s nine o’clock.
2) пропозиція (у формі прохання, наказу, поради) - прийняття/ неприйнят¬тя запропонованого,
Would you come to see me one day? - With pleasure.
3) обмін судженнями / думками / враженнями,
I think a man’s appearance plays an important role in his life. It reflects his character. - It isn’t always correct, I think.
4) взаємопереконання / обгрунтування своєї точки зору.
