Навчання говоріння передбачає поступове формування вмінь і навичок самостійно використовувати програмний мовний матеріал для реалізації комунікативних завдань у межах мовленнєвих ситуацій, визначених програмою. Навчання говорінню − це лише частина навчання усному мовленню, тому що усна форма включає в себе і говоріння і аудіювання.
Найважливіші якості говоріння:
– говоріння завжди ситуативне;
– цілеспрямоване та вмотивоване;
– говоріння завжди пов’язане з мисленням, з рішенням комунікативних завдань;
– говоріння на рівні уміння − це завжди продукція, а не репродукція готового.
Можна виділити три етапи в роботі по засвоєнню мовленнєвого матеріалу:
1. етап формування навичок (лексичних та граматичних);
2. етап удосконалення навичок (робота над навчальним текстом, мається на увазі текст, що побудований на матеріалі, що був засвоєний на першому етапі;
3. етап розвитку мовленнєвого уміння (підетапи: розвиток
підготовленого мовлення на основі однієї теми (монолог) та розвиток непідготовленого мовлення на між тематичній основі (діалог).
Основними завданнями навчання говоріння є формування вимовних(артикуляційних та інтонаційних навичок говоріння), лексичних навичок говоріння, граматичних навичок говоріння, навичок для оволодіння діалогічними єдностями, мікродіалогами, різними типами діалогу, навичок
для оволодіння мікромонологами та різними типами монологу.
Мета діалогічного мовлення – навчити учнів мовленнєвої взаємодії в межах заданої ситуації.
Говоріння в монологічному мовленні представляє певну складність для учнів як рідною, так і іноземною мовами. Воно пов’язане з вибором того, що сказати і як сказати. Метою навчання монологу на початковому етапі є формування уміння здійснювати:
– монолог-опис, який стверджує наявність або відсутність певних об’єктів, описує природу, людину, предмети, їх просторове розміщення, називає якості та ознаки;
– монолог-розповідь (про себе, про родину, про свій клас) та
монологічне повідомлення.
